«Кадровик України»
Сучасні технології, розвиток яких дуже стрімкий, — річ корисна, але й вони мають два боки. З одного — прогрес, пришвидшення, ефективність, зручність — приклав картку до POS-терміналу і вже за мить відбулася транзакція. Натиснув на «Увімкнути» — і ти вже на зв’язку з іншим кінцем планети. Але з іншого боку — якщо потрібно когось швидко «законектити» в трудові відносини, то тут вже не до РayPass-технологій, адже інколи реальний документообіг далекий від технологічного апґрейду.
Напевно основною проблемою, з якою стикаються керівники компаній під час прийняття на роботу працівників будівельних спеціальностей, є значний розрив між отриманими теоретичними знаннями та здатністю застосувати їх на практиці. Справа ускладнюється, якщо будівництво ведеться в регіонах, у той час як головний офіс розташований у столиці або обласному центрі
Хоча сьогодні в Україні і переважають тенденції зростання експорту робочої сили, тобто збільшується чисельність наших співвітчизників, які працевлаштовуються за кордоном, але й кількість іноземців, які влаштовуються на роботу на підприємства нашої країни, також поступово зростає. При цьому порядок працевлаштування іноземців в Україні все ще залишається складним, тож під час оформлення їх на роботу, а потім і в процесі трудової діяльності кадровикам слід дотримуватися вимог як національного законодавства, так і міжнародних нормативно-правових актів. Про це детальніше — в статті
Продовжуємо цикл публікацій, присвячених роботі в програмі 1С, а точніше в конфігурації «1С:Зарплата та управління персоналом» (ЗУП). У цій статті розглянемо роботу з документом «Кадрове переміщення організацій» у ЗУП. Продовження. Початок у № 4–6, 8, 10, 12/2017 та № 2, 4, 6, 8, 10/2018
Юрій Демкович очолив відділ управління персоналом у Nestle Україна після 15 років роботи за кордоном, де він займався аудитом у багатьох країнах світу, відкривав представництво Nestle в Замбії та керував представництвом Nestle у Молдові. В інтерв’ю він розповідає про те, як компанія справляється з нестачею кваліфікованих спеціалістів на ринку України, які інструменти мотивації застосовує, та про те, як оцінюється потенціал працівників
Серед HR-фахівців все ще побутує думка, що HR — це сервісна функція, яка безпосередньо не впливає на бізнес. Продажами і маркетингом ми не займаємося, на виробництві не працюємо, угоди не укладаємо, нових клієнтів не приводимо (хоча, звичайно, бувають і винятки!). Але чи так це насправді? Якщо придивитися уважніше до HR-процесів, виявиться, що більшість з них позначаються на фінансовому результаті компанії. І адаптація персоналу — один з таких процесів
Працівник працює викладачем у державному навчальному закладі на основному місці роботи. Чи має він можливість укласти трудовий договір за сумісництвом у цьому ж навчальному закладі на час своєї щорічної основної відпустки за основним місцем роботи?
Останнім часом українські компанії на вакантні посади активно запрошують іноземців. І якщо раніше це стосувалося винятково топ-менеджерів міжнародних компаній, то на сьогодні тенденції на ринку змінилися — усе частіше іноземних консультантів залучають для налагоджування лінії виробництва чи збуту товарів, відкриття нових напрямів бізнесу, навчання персоналу тощо. Тож відповіді на актуальні запитання щодо працевлаштування громадян інших держав в Україні — у статті
Підстави для проведення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку № 295, але в багатьох випадках саме керівник органу контролю вирішує, чи доцільно здійснювати інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) за наявності тих чи інших підстав. При цьому рішення про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин керівник може прийняти в тому числі «за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством». Тож у статті розглянемо підстави, за яких можуть проводитися інспекційні відвідування та звернемо увагу на те, хто може надавати інформацію Держпраці
Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ та статтями 171 та 173 КЗпП передбачені обов’язки суб’єкта господарювання щодо розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
