Час відпочинку

    Відповідно до статті 4 Закону «Про відпустки» встановлено основні види відпусток.

Види відпусток			Чим регулюється (ст. Закону «Про відпустки»)
Щорічні відпустки	Щорічна основна відпустка		Ст. 6
	Щорічні додаткові відпустки	Додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці	Ст. 7
		Додаткова відпустка за особливий характер праці	Ст. 8

Щорічна відпустка складається з основної щорічної відпустки, на яку мають право всі працівники, та з додаткових щорічних відпусток, для одержання яких необхідна наявність спеціальних підстав (наприклад, робота в шкідливих і важких умовах праці). Перебування в трудових відносинах є єдиною необхідною вимогою трудового законодавства для набуття працівником права на щорічну основну відпустку — саме в цьому полягає її головна відмінність від інших видів відпусток. Від інших факторів — умов праці, строку трудового договору, місця роботи, посади — може залежати лише тривалість щорічної основної відпустки чи порядок її надання.

    Відповідно до статті 202 КЗпП кожен роботодавець, незалежно від виду діяльності та форми власності підприємства, повинен створювати працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, необхідні умови для поєднання роботи з навчанням. Відпустки у зв’язку з навчанням роботодавці зобов’язані надавати й оплачувати працівникам незалежно від факту направлення працівника на навчання підприємством, зацікавленості роботодавця в спеціальності, яку здобуває працівник, та від того, чи передбачено направлення на навчання колективним договором, чи ні.

    Творча відпустка надається працівникам відповідно до статті 16 Закону «Про відпустки». Тривалість, порядок і умови її надання та оплати встановлені Постановою № 45.

    Відпустка для підготовки й участі в змаганнях надається працівникам відповідно до статті 161 Закону «Про відпустки» та Порядку № 565. Відпустка надається працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності за основним місцем роботи.

    Відпустка без збереження заробітної плати (або, як її ще називають, відпустка за свій рахунок) — це встановлена законодавством, колективним чи трудовим договором кількість календарних днів відпочинку в році, що надається працівнику роботодавцем із збереженням місця роботи, але без збереження заробітної плати.

    Відповідно до статті 24 Закону «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину –  особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

    У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

    Працівниця оформила відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 10 календарних днів у зв’язку з одруженням. Але першого дня відпустки вона потрапила в лікарню, де перебувала до її завершення. Чи зобов’язане підприємство оплатити працівниці листок непрацездатності, виданий в установленому порядку?

    Чи може працівниця, яка отримує пенсію, оформити відпустку для догляду за своїм онуком?