Укладення трудового договору

    Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

    Для працевлаштування подаються такі документи: паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), документ про освіту, трудова книжка, свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за потреби — документ про стан здоров’я, за наявності — документ військового обліку, документи про інвалідність (довідка до акта огляду МСЕК, індивідуальна програма реабілітації інваліда), пенсійне посвідчення, чорнобильське посвідчення, свідоцтво про народження дитини працівника, інші документи, в т. ч. ті, що підтверджують право на доплати та надбавки.

    Випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається обумовлюється угодою сторін при прийнятті на роботу (ст. 26 КЗпП).

    Відповідно до статті 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається на визначений строк, установлений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи.

     Контракт — це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (у т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в т. ч. дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Він може укладатися тільки з тими працівниками та в тих випадках, які передбачені законами, що діють на момент його укладання.

Згідно з Указом Президії ВР СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 р. № 311-IX тимчасовими вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. Просимо роз’яснити, чи вважається працівник, який уклав строковий трудовий договір на строк до двох (для заміщення тимчасово відсутнього працівника — до чотирьох) місяців «автоматично» тимчасовим і на нього поширюються норми цього Указу? Чи про те, що працівник є тимчасовим, має бути окремо зазначено в наказі про прийняття на роботу, інакше договір вважається звичайним строковим договором і на працівника не поширюється дія Указу № 311-IX?

     Чи можна перевести працівника, який працює на умовах строкового трудового договору, на іншу посаду також на умовах строкового трудового договору?

    Сезонними працівниками є ті, які зайняті на сезонних роботах. Відповідно до ст. 1 Указу «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» сезонні роботи ― це роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.