Звільнення з ініціативи роботодавця

    Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, дає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому під систематичним невиконанням трудових обов’язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником дисциплінарних проступків. Для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (щонайменше другого) невиконання чи неналежного виконання обов’язків з вини працівника (після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення за вчинення таких дій раніше).

    Роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення останнім прогулу без поважних причин. Прогулом вважається відсутність працівника на роботі понад три години безперервно або сумарно протягом одного робочого дня (п. 24 Постанови Пленуму ВСУ № 9 та Роз’яснення Мін’юсту від 1 лютого 2011 р.).

    Роботодавець має право звільнити працівника за пунктом 7 статті 40 КЗпП за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, тобто за появу працівника в такому стані на території підприємства або на території об’єкта, де він має виконувати доручену йому роботу, у робочий час. Це означає, що не можна звільнити на цій підставі працівника, який перебував у стані сп’яніння за межами підприємства (хоча б і в безпосередній близькості до нього) або зайшов у такому стані на роботу, але вже після закінчення робочого часу чи у вихідний день або під час відпустки.

    Роботодавець має право звільнити працівника в разі вчинення ним за місцем роботи розкрадання майна роботодавця, тобто корисливого, протиправного і безоплатного присвоєння майна підприємства як для себе особисто, так і з метою передачі третім особам. Форма власності, розмір викраденого, а також спосіб, яким було вчинено розкрадання, значення не мають, — звільнення можливе й у разі скоєння дрібної крадіжки.

    Звільнення на цій підставі відбувається за ініціативою роботодавця в разі одноразового грубого порушення працівником трудових обов’язків. Законом встановлено вичерпний перелік працівників, яких можна звільнити за пунктом 1 статті 41 КЗпП.

    Пунктом 11 статті 41 КЗпП встановлено можливість звільнення керівника підприємства, установи, організації через його винні дії, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

    У частині другій статті 41 КЗпП передбачено обов’язок роботодавця розірвати з власної ініціативи трудовий договір у разі повторного порушення посадовою особою вимог законодавства у сфері ліцензування та з питань видачі документів дозвільного характеру, передбачених статтями 16610, 16612 КУпАП.

    За пунктом 1 статті 40 КЗпП роботодавець може розірвати трудовий договір у разі змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Це означає, що роботодавець може змінювати чисельність або штат працівників шляхом скорочення. Скористатися правом скорочення чисельності або штату працівників роботодавець може будь-коли, оскільки законодавство про працю не встановлює щодо цього жодних часових обмежень. А от сама процедура скорочення чисельності або штату є однією з найскладніших у кадровій практиці, насамперед, через вимогу суворого дотримання численних вимог законодавства.

    Підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП може бути невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.

    Трудовий договір може бути розірвано за ініціативою роботодавця внаслідок нез’явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок його тимчасової непрацездатності, за винятком відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

0