Звільнення на вимогу третіх осіб
За пунктом 3 статті 36 КЗпП трудовий договір припиняється у зв’язку з призовом або вступом працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин 3 та 4 ст. 119 КЗпП. За таких обставин ні роботодавець, ні працівник не є ініціаторами припинення трудових відносин, проте вони вимушені їх розірвати, адже призов працівника на військову службу — це, фактично, вимога Міністерства оборони України (в особі військового комісаріату) про припинення трудового договору.
Трудовий договір може бути розірваний на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі статті 45 КЗпП.
У пункті 7 статті 36 КЗпП передбачено таку підставу припинення трудового договору, як набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням, що передбачено ст. 75 Кримінального кодексу) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке унеможливлює продовження цієї роботи. Зверніть увагу, що єдиною підставою для звільнення працівника за пунктом 7 статті 36 КЗпП є вирок суду, що набрав законної сили, а не запобіжні заходи (утримання під вартою), які можуть застосовуватися до особи в ході розслідування кримінальної справи. Звільнення працівника, який перебуває під вартою, до вирішення судом питання про його вину в здійсненні злочину є неприпустимим (хоча цей період не оплачуватиметься підприємством навіть у разі винесення виправдувального вироку).
Згідно зі статтею 199 КЗпП батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім (тобто особою, яка не досягла 18 років), у т. ч. строкового, якщо продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.
У статті 2526 КЗпП встановлено право колективу бригади вимагати від роботодавця виведення із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Наявність такого права пояснюється тим, що бригада є первинною ланкою трудового колективу, що об’єднує працівників для спільної праці, виконання завдань на підставі загальної зацікавленості й відповідальності за результати роботи, а тому для всіх членів бригади вкрай невигідно отримувати нижчі результати загальної праці чи нести відповідальність лише через одного недбалого працівника.
У КЗпП відсутня така підстава припинення трудового договору як смерть працівника, але якщо одна зі сторін трудового договору фактично відсутня, то, зрозуміло, що трудові відносини не можуть тривати надалі. Але зверніть увагу, що в такій ситуації трудовий договір підлягає саме припиненню, а не розірванню (оскільки немає з ким його розривати), а працівника не звільняють з роботи, а виключають зі списку особового складу.
