№ 7 (187)

Тривалість робочого часу протягом різних періодів (відрізків) часу може бути різною. У Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) та інших нормативно-правових актах можливі «тривалості» часу роботи досить чітко класифіковані й унормовані. Дізнайтеся, якими ж можуть бути «тривалості» робочого часу та як правильно застосовувати на практиці відповідні вимоги законодавства.

Для працівників окремих професійних категорій робота у нічний час є досить звичною справою, хоча багато кадровиків не достатньо обізнані зі всіма нюансами такої роботи. Між тим, залучати до роботи у нічний час можна не всіх працівників (певні категорії взагалі заборонено, а деякі можливо винятково за їхньою згодою), оплачувати таку роботу потрібно у підвищеному розмірі, а встановлену тривалість роботи (зміни) слід скоротити на одну годину. Тож дізнайтеся про основні особливості роботи у нічний час більш детально.

Робочий час обліковується роботодавцем для контролю відповідності витраченого працівниками робочого часу встановленим законодавчим та іншим нормам, а також підрахунку цих витрат для цілей нарахування заробітної плати, складання статистичної та податкової звітностей. Довідайтеся, які застосовують на практиці види обліку робочого часу та за допомогою яких документів він здійснюється.

Таке поняття, як «гнучкий режим робочого часу» (далі — ГРРЧ) не згадується безпосередньо у Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП), хоча його можна зустріти у деяких інших нормативно-правових актах. Але у певних випадках застосування на практиці такого режиму робочого часу для працівників окремих професійних категорій може бути зручним і корисним як для зазначених працівників, так і для роботодавця. Тож ознайомтеся з правовими підставами для встановлення такого режиму, його загальної характеристикою, порядком запровадження, а також варіантами організації роботи в умовах ГРРЧ.

Робочий час працівника — це час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку й умов трудового договору повинен виконувати трудові обов’язки. Залежно від конкретної професійної спеціалізації дії (операції, маніпуляції тощо) працівника в межах виконання ним своїх трудових обов’язків можуть бути найрізноманітнішими, як можуть бути і різними витрати робочого часу на виконання певних видів таких дій. Також робочий час багатьох працівників складається не лише із часу основної безпосередньої роботи, але і додаткової роботи (приміром, підготовка до роботи робочого місця). Такі окремі складові елементи робочого часу не регулюються Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), але вони враховуються на практиці для розробки норм праці, про які йдеться у главі VІ КЗпП.