Охорона праці

    Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини у процесі трудової діяльності.
    Законодавство про охорону праці складається із Закону України «Про охорону праці», КЗпП, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Створення служби

Порядок дій

    Згідно зі ст. 169 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників певної категорії.
    Процедура проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року, визначається Порядком № 246.

    Нещасний випадок — обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу.

    Гостре професійне захворювання (отруєння) — захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).
    Відповідно до ст. 22 Закону «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

    Згідно з ч. 3 ст. 55 КЦЗ забезпечення пожежної безпеки суб’єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб’єктів господарювання.
    Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж. Під пожежною безпекою підприємства розуміють відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж на підприємстві, та пов’язаної з ними можливості завдання шкоди працівникам, матеріальним цінностям і довкіллю. 

    За порушення законодавства про охорону праці встановлено фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність. 

    Відповідно до ст. 43 Закону «Про охорону праці» за порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом.

    Стаття 153 КЗпП покладає на власника або уповноважений ним орган обов’язок із систематичного проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається Типовим положенням № 15, вимоги якого є обов’язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб’єктами господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності.

    Відповідно до ст. 170 КЗпП працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу відповідно з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

    Відповідно до ст. 7 Закону «Про охорону праці» працівникам, зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, надаються певні пільги та компенсації.

    Відсторонення від роботи — це тимчасове недопущення працівника до роботи, яку він має виконувати відповідно до покладених на нього трудовим договором обов’язків.