Щорічні відпустки
Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки згідно з частиною першою статті 75 КЗпП та частиною першою статті 6 Закону «Про відпустки» становить 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Тобто початком робочого року, на відміну від календарного, є не 1 січня, а день прийняття працівника на роботу.
Відповідно до статті 79 КЗпП та статті 10 Закону «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (наприклад, представником, якого було обрано на зборах трудового колективу), і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Право на щорічну відпустку виникає в працівника з першого дня роботи, проте для її фактичного отримання працівнику необхідно мати певний стаж роботи в цього роботодавця.
Законодавством України встановлено, що роботодавець зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну. Порушення роботодавцем строку повідомлення працівника є підставою для перенесення відпустки на інший період за вимогою працівника (ст. 80 КЗпП та ст. 11 Закону «Про відпустки»).
Перенесення і продовження відпустки — не тотожні, хоча й схожі, поняття. Так, якщо відпустка переноситься на інший період, то працівник або взагалі не йде у відпустку у вказаний період (наприклад, якщо роботодавець не видав йому вчасно заробітну плату за час відпустки), або ж виходить на роботу після використання її частини та повідомляє роботодавця про те, що внаслідок певних обставин (наприклад, тимчасової непрацездатності) він не використав частину своєї відпустки, тому ця частина має бути перенесена на інший період.
Відповідно до частини шостої статті 79 КЗпП та частини першої статті 12 Закону «Про відпустки» поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
У частині восьмій статті 79 КЗпП та частині третій статті 12 Закону «Про відпустки» передбачено можливість відкликання працівника зі щорічної відпустки.
Згідно зі статтею 3 Закону «Про відпустки» за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому випадку є останній день відпустки. Роботодавець не має права відмовити працівнику в наданні відпустки з подальшим звільненням.
