Положення щодо виплати вихідної допомоги передбачені ст. 44 КЗпП, в якій залежно від підстав визначається її розмір. Зокрема, вихідна допомога виплачується в розмірі не менше середнього місячного заробітку в разі:
- припинення трудового договору в разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
- розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
- розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також у разі відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);
- розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).
Сума вихідної допомоги може визначатися колективним договором, але розмір такої грошової допомоги не може бути меншим тримісячного середнього заробітку.
Колективним договором може встановлюватися розмір вихідної допомоги в разі порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (тобто коли розірвання трудового договору настало з ініціативи працівника згідно зі ст. 38–39 КЗпП), але цей розмір також не може бути меншим тримісячного середнього заробітку. У разі звільнення з ініціативи роботодавця при припиненні повноважень посадових осіб працівнику належить виплатити вихідну допомогу в розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку.
Окрема підстава та розмір вихідної допомоги передбачені для сезонних та тимчасових працівників: сезонним працівникам така допомога виплачується в розмірі тижневого середнього заробітку, а тимчасовим — у розмірі триденного середнього заробітку. Окрім підстав, зазначених у ст. 44 КЗпП, вихідна допомога виплачується в разі розірвання трудового договору за умови призупинення робіт на підприємстві.
Раніше законодавство про працю передбачало можливість отримання вихідної допомоги в разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, проте відповідно до рішення Конституційного Суду України цю норму не застосовуємо, оскільки вона визнана неконституційною.
Також зауважимо, що ст. 44 КЗпП визначає мінімальний, але обов’язковий рівень для надання вихідної допомоги.
Отже, законодавством визначено, кому та в якому порядку належить соціальна трудова гарантія у вигляді вихідної допомоги. Тож кожний працівник має бути ознайомлений із підставами її виплати, щоб у разі припинення трудових відносин знати, чи має він право на отримання цієї допомоги.
За інформацією Управління Держпраці в Полтавській області
