Факт установлення інвалідності не може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КЗпП, оскільки звільнення працівників з мотивів інвалідності заборонене законом.
Держпраці у Дніпропетровській області розповідає, що якщо працівнику установили інвалідність, то роботодавець повинен досконало проаналізувати рекомендації МСЕК із наведеними висновками про умови та характер праці у довідці до акту огляду МСЕК (форма №157-1/о) або у повідомленні установи про результати огляду МСЕК (форма №162/о).
Крім цих висновків, слід брати до уваги також індивідуальні програми реабілітації, оскільки частина перша статті 17 Закону № 875 гарантує інвалідам право працювати саме з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.
Оскільки програма реабілітації є обов’язковою до виконання державними органами, підприємствами, установами, організаціями, перевага надається висновкам, зазначеним у ній.
Після ретельного вивчення й аналізу висновків і рекомендацій МСЕК про умови та характер праці працівника, якому встановлено інвалідність, роботодавець повинен визначити можливість створення для нього належних умов праці.
Якщо існує можливість створення умов праці, рекомендованих МСЕК, роботодавець повинен їх забезпечити.
Слід зазначити, що висновки МСЕК про умови і характер праці інвалідів є обов’язковими для роботодавців, таким чином, роботодавець повинен створити інвалідам умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК згідно вимог статті 69 Закону № 2801 та статті 12 Закону № 2694.
Крім того, міські, міжрайонні, районні комісії аналізують разом із лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров’я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності робіт і професій для хворих та інвалідів у відповідності до підпункту 8 пункту 11 Положення № 1317.
У разі застосування праці інвалідів, роботодавець зобов’язаний враховувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров’я працівника-інваліда, за що роботодавець нестиме відповідальність.
Слід зауважити, комісія може дійти висновку, що працівник може працювати на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня у відповідності до вимог статті 172 КЗпП. У такому випадку роботодавець зобов’язаний задовольнити вимогу МСЕК.
У більшості випадків, рекомендації МСЕК пропонують перевести працівника на легшу роботу, яка відповідає рекомендаціям цієї комісії. Роботодавець зобов’язаний виконати таку умову у відповідно до статті 170 КЗпП. Якщо можна установити умови «легшої роботи» у межах посади, яку обіймає працівник, то йому пропонують залишитися на ній. Якщо ж ні — роботодавець підшукує підходящі вакантні посади та пропонує їх працівнику-інваліду. Слід зазначити, що переведення працівника на легшу роботу можливе тільки за його згодою.
Звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КзпП дозволяється лише в разі неможливості переведення його на іншу роботу або створення умов праці відповідно до висновку МСЕК. Так, коли працівнику-інваліду нічого запропонувати: характер і умови виконуваних професійних обов’язків відповідно до займаної посади не відповідають рекомендаціям МСЕК (тож він не може залишатися на своїй посаді), а вакантних посад, які б відповідали рекомендованим умовам праці, немає.
Слід зауважити, що неможливо звільнити працівника через установлення йому інвалідності, оскільки це також суперечить вимогам частини третьої статті 17 Закону № 875.
