Конституція України на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом із тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров’я жінок.
Прийняття на роботу
Відповідно до статті 184 КЗпП заборонено відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з причин, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — з наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. Відмова в прийнятті на роботу означених категорій жінок можлива, тільки якщо вона є обґрунтованою. У такому разі роботодавець зобов’язаний повідомити їм у письмовій формі причину відмови.
Частиною третьою статті 26 КЗпП заборонено встановлювати термін випробування під час прийняття на роботу вагітних жінок, а також одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.
Умови праці, пільги, гарантії
Статтею 174 КЗпП, статтею 10 Закону України «Про охорону праці» заборонено застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, окрім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування).
Заборонено залучати жінок до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Міністерство охорони здоров’я України видало наказ, яким встановлені граничні норми підіймання та переміщення важких речей жінками:
- підіймання і переміщення вантажів у разі чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) — 10 кг;
- підіймання та переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.
Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це спричиняється необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).
У законодавстві про охорону праці приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років:
Таких жінок забороняється залучати до робіт у нічний час, до наднормових робіт і роботи у вихідні, а також направляти у відрядження (ст. 55, 63 і 176 КЗпП). Крім цього, жінки, що мають дітей віком від трьох до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП). Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижують норми виробітку, норми обслуговування, або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою та виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої, легшої роботи вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням коштом підприємства середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні (частина друга ст. 178 КЗпП).
Відповідно до частин першої та другої статті 179 КЗпП, частини першої статті 17 і частини першої статті 20 Закону України «Про відпустки» вагітним жінкам:
- На підставі медичного висновку жінкам надають оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох або більше дітей і в разі ускладнених пологів — 70) календарних днів після пологів.
- Тривалість означеної відпустки обчислюється сумарно і складає 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей і в разі ускладнених пологів). Її надають жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надають відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємства можуть за рахунок власних коштів надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (частини третя і четверта ст. 179 КЗпП, ст. 18 Закону України «Про відпустки»).
Жінок, що мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконувати колишню роботу переводять на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попереднім місцем роботи на строк до досягнення дитиною трьох років. Підставою для такого переведення можуть слугувати як медичний висновок, так і інші об’єктивні дані, що свідчать про неможливість виконання колишньої роботи (частина третя ст. 178 КЗпП).