На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати семи годин за тижневої норми 40 годин, шести годин за тижневої норми 36 годин і чотирьох годин за тижневої норми 24 години (частина друга ст. 52 КЗпП).
Тобто вищенаведеною нормою статті 52 КЗпП забороняється лише перевищення зазначеної тривалості роботи.
Частиною другою статті 53 КЗпП визначено, що напередодні вихідних тривалість роботи не може перевищувати п’яти годин.
Таким чином, оскільки тривалість роботи напередодні вихідного за шестиденного робочого тижня становитиме п’ять годин, а у статті 52 КЗпП забороняється перевищення шести годин роботи, в наведених нормах не вбачається суперечностей.
Отже, якщо тижнева норма робочого часу працівника становить 36 годин на тиждень, тривалість його щоденної роботи протягом тижня треба розподілити таким чином: з понеділка до п'ятниці — шість годин, у суботу — п’ять годин.
Такий висновок наводиться у листі Мінсоцполітики.
Однак за таким розподілом робочого часу протягом тижня матимемо не 36 год., а 35 год. Натомість Держпраці в листі зазначає: в разі порушення роботодавцем частини другої статті 52 КЗпП чи частини другої статті 53 КЗпП на посадову особу суб'єкта господарювання відповідно до частини першої статті 41 КпАП накладається адмінштраф, а на суб'єкта господарювання відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП — штраф у розмірі мінімальної зарплати.
