Атестація робочих місць за умовами праці проводитися відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим органом і працівниками у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Керівник повинен організувати та провести на своєму підприємстві атестацію, якщо його виробництво (технологічні процеси, обладнання, сировина, продукція) є потенційним джерелом шкідливих та небезпечних факторів, які можуть несприятливо впливати на здоров’я працівників відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці», а також до пункту 4 Порядку № 442.
Роботодавець, який не володіє спеціальними знаннями, не може визначити шкідливість виробничого фактору, не провівши атестацію робочого місця. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації у терміни, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п’ять років відповідно до пункту 4 Порядку № 442.
Законодавством встановлено перелік професій з небезпечними або шкідливими умовами праці. Зокрема, такий перелік міститься у списках виробництв, професій та посад, що дають право на пільги при отриманні пенсії за віком; переліки робіт, на яких встановлюється підвищена оплата праці; список виробництв, робіт, професій та посад, робота на яких дає право на додаткову відпустку; перелік, що містить назви хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується видавати молоко.
Професія оператора автозаправних станцій, зайнятого роботою на бензозаправленнні та заправленні мастильними матеріалами, передбачена позицією 116 в розділі XXXIII «Загальні професії в усіх умовах господарства» у Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах, в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 № 1290 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 741).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Доплата за умовами праці сьогодні встановлюється чинним в Україні Порядком, затвердженим постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 03.10.1986 № 387/22-78 «Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці». Конкретні розміри доплат за роботу із шкідливими та важкими умовами праці визначаються за результатами атестації робочих місць за шкалою передбаченою названим Типовим положенням.
