від 18 травня 2004 року № 1727-IV
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 31 травня 2005 року № 2603-IV,
від 8 липня 2011 року № 3668-VI,
від 15 березня 2011 року № 3133-VI,
від 15 березня 2011 року № 3137-VI,
від 18 вересня 2012 року № 5290-VI,
від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI,
від 14 травня 2013 року № 231-VII,
від 7 лютого 2017 року № 1836-VIII
(На 2005 рік рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до цього Закону для працездатних осіб встановлено у сумі 80 гривень, непрацездатних осіб — 120 гривень, інвалідів — 130 гривень згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV)
(Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до цього Закону з 1 січня 2005 року для працездатних осіб установлено у сумі 80 гривень, непрацездатних осіб — 120 гривень, інвалідів — 130 гривень; з 1 квітня 2005 року — для працездатних осіб у сумі 100 гривень, непрацездатних осіб — 140 гривень, інвалідів — 150 гривень згідно із Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV)
(На 2007 рік рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до цього Закону встановлено для працездатних осіб у сумі 121 гривня, непрацездатних осіб — 170,5 гривні, інвалідів — 181,5 гривні; розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям не може бути більшим ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V)
Цей Закон визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам — щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;
особа, яка не має права на пенсію, — дитина померлого годувальника (у тому числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для інваліда III групи (далі — дитина померлого годувальника), особа, яка досягла 63 років та не має права на пенсію відповідно до закону. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
(абзац третій статті 1 у редакції
Закону України від 07.02.2017 р. № 1836-VIII)
58 років — які народилися до 30 вересня 1953 року включно;
58 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;
59 років — які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;
59 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;
60 років — які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;
60 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;
61 рік — які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;
61 рік 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
62 роки — які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
62 роки 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
63 роки — які народилися з 1 квітня 1958 року по 31 грудня 1958 року;
(абзац третій замінено дванадцятьма абзацами
згідно із Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI,
у зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятнадцятим)
одинока особа — особа, яка не має працездатних родичів, зобов’язаних за законом її утримувати.
Стаття 2. Право осіб на державну соціальну допомогу
Громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є інвалідами і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв’язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
(частина перша статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI,
у редакції Закону України
від 07.02.2017 р. № 1836-VIII)
Особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну соціальну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
(частина друга статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.09.2012 р. № 5290-VI)
Іноземці та особи без громадянства мають право на державну соціальну допомогу на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо міжнародним договором України передбачено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються норми, встановлені міжнародним договором.
Стаття 3. Види державної соціальної допомоги
Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної соціальної допомоги:
державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;
державна соціальна допомога на догляд.
Стаття 4. Умови призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам
Державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:
1) є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв’язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана інвалідом у встановленому порядку;
(пункт 1 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI,
у редакції Закону України
від 07.02.2017 р. № 1836-VIII)
2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
3) є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини, та дітей померлого годувальника);
(пункт 3 частини першої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 15.03.2011 р. № 3133-VI,
від 07.02.2017 р. № 1836-VIII)
4) є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
(частину першу статті 4 доповнено пунктом 4
згідно із Законом України від 15.03.2011 р. № 3133-VI)
Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Період, на який призначається державна соціальна допомога, умови її перерахунку
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону, або встановлення інвалідності, допомога призначається з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону,або визнання осіб інвалідами органами медико-соціальної експертизи. Допомога дитині померлого годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду допомоги надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника.
(частина перша статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 08.07.2011 р. № 3668-VI,
від 07.02.2017 р. № 1836-VIII)
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд призначаються:
особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, — довічно;
інвалідам — на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи;
дитині померлого годувальника — до досягнення 18 років.
(частина друга статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI,
у редакції Закону України
від 07.02.2017 р. № 1836-VIII)
Дітям померлого годувальника, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, у професійно-технічних і вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), державна соціальна допомога призначається до закінчення ними навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення 23 років, а дітям-сиротам — до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
(статтю 5 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 07.02.2017 р. № 1836-VIII,
у зв’язку з цим частини третю і четверту
вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою)
У разі зміни групи інвалідності допомога в новому розмірі призначається інваліду з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, та з місяця, наступного за тим, у якому встановлена нова група інвалідності, — при зменшенні розміру допомоги.
Якщо особа, яка не має права на пенсію, якій була призначена державна соціальна допомога або державна соціальна допомога на догляд, визнана інвалідом, виплата допомоги здійснюється в новому розмірі з дня встановлення їй інвалідності.
Стаття 6. Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам
Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам за умовами, передбаченими частиною першою статті 4 цього Закону, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання «Мати-героїня», на одну дитину померлого годувальника — 100 відсотків, на двох дітей — 120 відсотків, на трьох і більше дітей — 150 відсотків;
(абзац другий статті 6 у редакції
Закону України від 07.02.2017 р. № 1836-VIII)
інвалідам II групи — 80 відсотків;
інвалідам III групи — 60 відсотків;
священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, — 50 відсотків;
особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, — 30 відсотків.
(абзац шостий статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI)
Стаття 7. Умови призначення державної соціальної допомоги на догляд
Державна соціальна допомога на догляд призначається:
1) інвалідам війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»:
(абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 14.05.2013 р. № 231-VII)
а) інвалідам I групи;
б) інвалідам II групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
в) інвалідам III групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
2) особам, які належать до інвалідів війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім зазначених у пункті 1 цієї частини:
а) інвалідам I групи;
б) інвалідам II і III груп, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
3) особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які є інвалідами I групи внаслідок причин, визначених у пункті «б» статті 16 зазначеного Закону, або є одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують догляду;
(пункт 3 частини першої статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.05.2013 р. № 231-VII)
4) одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів I групи);
5) малозабезпеченим інвалідам I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів, зазначених у пунктах 1–3 частини першої цієї статті).
Державна соціальна допомога на догляд не призначається:
особам, які одержують соціальні пенсії або надбавки до пенсії на догляд відповідно до законодавства, що діяло раніше;
інвалідам, яким призначено відшкодування витрат на догляд відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
У разі якщо особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право на державну соціальну допомогу на догляд з декількох підстав, державна соціальна допомога на догляд призначається їм з однієї підстави за їх вибором.
Державна соціальна допомога на догляд не виплачується в період, коли особа працює (крім інвалідів I групи) або перебуває на повному державному утриманні.
Призначення і виплата державної соціальної допомоги на догляд здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Розмір державної соціальної допомоги на догляд
Державна соціальна допомога на догляд встановлюється:
1) особам, зазначеним у підпункті «а» пункту 1 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи), підпункті «а» пункту 2 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи, які брали безпосередню участь у бойових діях в період Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією) і пункті 3 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи) частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
(пункт 1 частини першої статті 8 у редакції
Закону України від 15.03.2011 р. № 3133-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.03.2011 р. № 3137-VI)
2) особам, зазначеним у підпункті «б» пункту 1 та підпункті «б» пункту 2 (із числа інвалідів II групи, які брали безпосередню участь у бойових діях в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією) частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
(пункт 2 частини першої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.03.2011 р. № 3137-VI)
3) особам, зазначеним у підпункті «в» пункту 1, пунктах 2 (крім інвалідів, зазначених у пунктах 1, 2, 4 і 5 цієї статті), 3 (із числа одиноких пенсіонерів), 4, 5 (із числа інвалідів, віднесених до підгрупи Б I групи) частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
(пункт 3 частини першої статті 8 у редакції
Закону України від 15.03.2011 р. № 3133-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.03.2011 р. № 3137-VI)
4) особам із числа інвалідів, віднесених до підгрупи А I групи, зазначеним у підпункті «а» пункту 1, підпункті «а» пункту 2 (які брали безпосередню участь у бойових діях в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією) і пункті 3 частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
(частину першу статті 8 доповнено пунктом 4
згідно із Законом України від 15.03.2011 р. № 3133-VI,
пункт 4 частини першої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.03.2011 р. № 3137-VI)
5) особам із числа інвалідів, віднесених до підгрупи А I групи, зазначеним у підпункті «а» пункту 2 (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї статті), пункті 5 частини першої статті 7 цього Закону, — у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
(частину першу статті 8 доповнено пунктом 5
згідно із Законом України від 15.03.2011 р. № 3133-VI,
пункт 5 частини першої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.03.2011 р. № 3137-VI)
Стаття 9. Органи, що призначають державну соціальну допомогу
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд особам, зазначеним у пунктах 4 і 5 частини першої статті 7 цього Закону, призначаються відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, а державна соціальна допомога на догляд особам, зазначеним у пунктах 1–3 частини першої статті 7 цього Закону, — органами, що призначають пенсії.
(стаття 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.10.2012 р. № 5462-VI)
Стаття 10. Виплата державної соціальної допомоги
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд виплачуються щомісячно за поточний місяць.
Державна соціальна допомога на догляд, призначена особам, зазначеним у статті 7 цього Закону, виплачується незалежно від одержуваних ними інших видів допомоги, стипендій, аліментів або інших доходів.
Особам, які перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі), виплачується 20 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.
Різниця між розміром призначеної державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, які перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі), і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується зазначеним особам відповідно до частини третьої цієї статті, перераховується установі (закладу), де перебуває особа, за її особистою письмовою заявою або заявою її законного представника. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ (закладів) і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них зазначених осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
(статтю 10 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 14.05.2013 р. № 231-VII)
Виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам з урахуванням положень частин третьої та четвертої цієї статті здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому особа зарахована на повне державне утримання.
(статтю 10 доповнено частиною п’ятою
згідно із Законом України від 14.05.2013 р. № 231-VII)
Стаття 11. Виплата державної соціальної допомоги за минулий час
Суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, що призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.
Суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує відповідну допомогу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини допомоги у зв’язку з порушенням строків її виплати особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюється згідно із законом.
Стаття 12. Виплата допомоги на поховання
У разі смерті одержувача державної соціальної допомоги особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, встановленому на день смерті одержувача цієї допомоги.
Допомога на поховання, не витребувана своєчасно без поважних причин, виплачується не пізніше дванадцяти місяців після смерті одержувача державної соціальної допомоги.
Стаття 13. Джерела покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги
Виплата державної соціальної допомоги і покриття витрат на її доставку здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 14. Обов’язок одержувачів державної соціальної допомоги повідомляти про зміну умов, що впливають на її виплату
Одержувачі державної соціальної допомоги зобов’язані повідомляти органи, що призначають державну соціальну допомогу, про обставини, що можуть вплинути на умови призначення державної соціальної допомоги та її виплату.
У разі невиконання цього обов’язку та одержання у зв’язку з цим зайвих сум державної соціальної допомоги одержувачі повинні відшкодувати органам, що призначають державну соціальну допомогу, надміру виплачені суми.
Стаття 15. Стягнення сум державної соціальної допомоги, надміру виплачених одержувачу державної соціальної допомоги внаслідок зловживань з його боку
Суми державної соціальної допомоги, надміру виплачені одержувачу державної соціальної допомоги внаслідок зловживань з його боку (подання документів з неправдивими даними, неподання відомостей про зміну у складі сім’ї, про працевлаштування), стягуються на підставі рішень органів, що призначають державну соціальну допомогу.
Відрахування на підставі таких рішень провадиться в розмірі не більш як 20 відсотків розміру державної соціальної допомоги понад відрахування з інших підстав.
У всіх випадках звернення стягнень на розмір державної соціальної допомоги за одержувачем державної соціальної допомоги зберігається не менш як 50 відсотків належного розміру державної соціальної допомоги.
У разі припинення виплати державної соціальної допомоги (відновлення здоров’я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Стаття 16. Оскарження рішення органу, що призначає державну соціальну допомогу
Рішення органу, що призначає державну соціальну допомогу, може бути оскаржено в органі вищого рівня або у судовому порядку.
Стаття 17. Відповідальність за порушення законодавства про державну соціальну допомогу
Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державну соціальну допомогу, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 18. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2005 року.
2. При визначенні права на призначення державної соціальної допомоги на догляд не можуть застосовуватися вартісні величини, не передбачені Законом України «Про прожитковий мінімум».
3. При визначенні розмірів державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, та державної соціальної допомоги на догляд може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
(пункт 3 статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 31.05.2005 р. № 2603-IV)
4. Норми цього Закону поширюються також на осіб, які одержують пенсію або державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам і за своїм бажанням можуть звернутися за призначенням державної соціальної допомоги відповідно до цього Закону замість пенсії чи державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
5. Соціальна пенсія, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», за бажанням особи виплачується органами Пенсійного фонду України до закінчення строку її призначення.
6. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:
внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України Л. КУЧМА
