ДАТА ПІДПИСАННЯ: 14.01.93 р.
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 14.01.93 р.
Уряд України і Уряд Російської Федерації, які надалі іменуються Сторонами, прагнучи до всебічного розвитку співробітництва між Сторонами в галузі трудової діяльності і соціального захисту громадян на території Договірних Сторін, базуючись на положеннях Договору між Українською РСР і РРФСР від 19 листопада 1990 року та Угоди між Російською Федерацією і Україною про подальший розвиток міждержавних відносин від 23 червня 1992 року, домовились про таке:
Стаття 1
Дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються — Працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменуються — Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на території іншої Сторони (надалі іменуються — Сторона працевлаштування).
Стаття 2
Вік особи, з якого допускається прийняття на роботу громадян, визначається законодавством Сторони працевлаштування.
Стаття 3
Органами, уповноваженими представляти Сторони у реалізації цієї Угоди (надалі іменуються — Уповноваженими Органами), виступають:
з Української Сторони — Міністерство праці України,
з Російської Сторони — Міністерство праці Російської Федерації.
Уповноважені Органи мають право залучати в установленому порядку компетентні органи Сторін для вирішення питань, що випливають з цієї Угоди.
Усі питання, пов’язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій між Уповноваженими органами Сторін.
Уповноважені Органи створюють робочу групу для реалізації цієї Угоди та прийняття оперативних рішень.
Регламент роботи робочої групи і положення про неї затверджуються Уповноваженими Органами спільно.
Стаття 4
Виїзд та перебування Працівника, який здійснює трудову діяльність на території Сторони працевлаштування, регулюються законодавством цієї Сторони.
Трудова діяльність Працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. Роботодавець реєструє укладені трудові договори (контракти) в установах, визначених Уповноваженими Органами.
У тому разі, коли трудовий договір (контракт) розірваний у зв’язку з ліквідацією підприємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників Уповноважений Орган цієї Сторони вживає заходів щодо включення Працівника в інші, рівноцінні, трудові відносини на строк дії трудового договору (контракту). При неможливості працевлаштування на Працівника поширюються порядок і пільги, що передбачені законодавством Сторони працевлаштування для вивільнюваних працівників. За місцем постійного проживання працівнику надається право на працевлаштування на загальних підставах.
Стаття 5
У разі зміни ситуації на національних ринках праці Сторони на основі взаємної домовленості можуть вводити обмеження на прийняття Працівників іншої Сторони.
Стаття 6
Працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов’язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші).
Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв’язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Стаття 7
Питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Стаття 8
Соціальне забезпечення в цій Угоді для Працівників, які працюють на території Сторони працевлаштування, та членів їх сімей здійснюється на основі законодавства цієї Сторони. При цьому під соціальним забезпеченням у цій статті розуміються всі види допомог та виплат, які надаються громадянам у разі захворювання, вагітності та родів і в інших випадках.
Стаття 9
Сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, одержаного у зв’язку з виконанням трудових обов’язків:
а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;
б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв’язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.
У тому разі, коли Працівник, який одержав професійне захворювання, працював в обох державах в умовах і галузях діяльності, які могли призвести до професійного захворювання, відшкодування шкоди здійснюється тією Стороною, на території якої в останній раз виконувалась зазначена робота;
в) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання, призначене однією з Сторін, при загостренні захворювання переглядається згідно з законодавством цієї ж Сторони. Проте це положення не застосовується, якщо загострення захворювання пов’язане з трудовою діяльністю на підприємствах (в установах, організаціях) іншої Сторони, яка могла призвести до професійного захворювання і під час якої до Працівника застосовувалось законодавство іншої Сторони.
У разі переселення Працівника з території Сторони працевлаштування на територію іншої Сторони роботодавець зобов’язаний перерахувати потерпілому кошти, які відшкодують заподіяну здоров’ю шкоду у розмірах, передбачених законодавством Сторони працевлаштування.
Стаття 10
Усі витрати, пов’язані із здійсненням соціального забезпечення за цією Угодою, несе Сторона працевлаштування.
Стаття 11
Документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації.
Стаття 12
Ця Угода набирає чинності з моменту підписання.
Стаття 13
1. Ця Угода укладається строком на п’ять років і буде автоматично продовжуватись кожного разу на один рік, якщо жодна з Сторін не заявить про свій намір припинити її дію шляхом письмового повідомлення не менш як за 6 місяців до закінчення відповідного періоду.
2. У разі денонсації Угоди її положення залишаються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укладених Працівниками з роботодавцями, до закінчення строку, на який вони були укладені.
3. У цю Угоду, за згодою Сторін, можуть вноситись зміни і доповнення, які оформлюються в письмовому виді.
Здійснено 14 січня 1993 року у м. Москві у двох примірниках українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.
За Уряд України За Уряд Російської
Федерації
(підпис) (підпис)
Л. Кучма В. Черномирдін
