ДАТА ПІДПИСАННЯ: 04.09.2001 р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 22.11.2002 р.
ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ: 04.09.2001 р.
Україна та Республіка Болгарія, які далі іменуються «Договірними Сторонами», прагнучи розвивати співробітництво в галузі соціального забезпечення,
домовились про наступне:
ЧАСТИНА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
1. Для цілей цього Договору нижченаведені терміни означають:
1) «законодавство» — закони та інші нормативно-правові акти Договірних Сторін, що регламентують види соціального забезпечення, вказані в пункті 1 статті 2 цього Договору;
2) «компетентні органи»:
в Україні — Міністерство праці та соціальної політики,
у Республіці Болгарія — Міністр, міністри або інший орган, до компетенції яких належать галузі соціального забезпечення, вказані в пункті 1 статті 2 цього Договору;
3) «компетентна установа» — орган, уповноважений на виконання обов’язків згідно з цим Договором;
4) «громадянин» — особа, яка вважається такою відповідно до законодавства кожної з Договірних Сторін;
5) «проживання» — постійне або тимчасове проживання особи, визнане таким відповідно до законодавства Договірних Сторін;
6) «особа (правоздатна особа)» — громадянин, до якого застосовується законодавство Договірних Сторін про соціальне забезпечення;
7) «зайнята особа» — особа, яка працює за наймом або самостійно займається трудовою діяльністю, а також особа, прирівняна до таких відповідно до законодавства кожної з Договірних Сторін;
8) «страховий (трудовий) стаж» — періоди сплати внесків державного соціального страхування, роботи за наймом або самостійної трудової діяльності, визначені або визнані такими законодавством, згідно з яким вони накопичені, а також будь-які інші періоди, прирівняні до страхового (трудового) стажу законодавством кожної з Договірних Сторін;
9) «пенсії» та «допомога» — грошові виплати з урахуванням передбачених законодавством підвищень, надбавок та доплат;
10) «відшкодування шкоди» — грошові виплати по відшкодуванню шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням працівником своїх трудових обов’язків, що надаються працівнику, а в разі його смерті — особам, котрі мають право на відшкодування шкоди відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін;
11) «член сім’ї» — особа, визначена або визнана такою на підставі законодавства, за яким призначаються та сплачуються пенсія та допомога;
12) «роботодавець» — юридична або фізична особа, визначена або визнана такою на підставі законодавства кожної із Договірних Сторін.
2. Інші терміни та поняття, що застосовуються у цьому Договорі, мають значення, яке надається їм відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін.
Стаття 2
1. Цей Договір застосовується до нижчеперелічених видів соціального забезпечення:
В Україні —
— пенсія за віком;
— пенсія по інвалідності від загального захворювання;
— пенсія за вислугу років;
— пенсія в разі втрати годувальника;
— пенсія та відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров’я, пов’язаних із виконанням працівником трудових обов’язків, та у випадку його смерті з цих причин;
— допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини та догляду за нею;
— допомога сім’ям з дітьми;
— допомога по безробіттю;
— допомога на поховання.
У Республіці Болгарія —
— пенсія за страховим стажем та віком;
— пенсія по інвалідності від загального захворювання;
— пенсія по інвалідності в разі трудового каліцтва або професійного захворювання;
— пенсії спадкоємцям;
— допомоги по тимчасовій непрацездатності та материнству;
— допомога по безробіттю;
— допомога у разі смерті.
2. Цей Договір застосовується також до законів та інших нормативно-правових актів, що змінюють або доповнюють законодавство, що регламентує види соціального забезпечення, перераховані у пункті 1 цієї статті. Цей Договір не застосовується до тих законодавчих актів, які вводять нові види соціального забезпечення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами між Договірними Сторонами.
3. Цей Договір не стосується прав та обов’язків Договірних Сторін, що випливають із міжнародних угод з питань соціального забезпечення, укладених ними з третіми державами.
Стаття 3
Цей Договір застосовується до:
1) осіб, що проживають на території однієї із Договірних Сторін, до яких застосовувалось чи застосовується законодавство однієї або обох Договірних Сторін;
2) інших осіб, чиї права випливають із прав осіб, вказаних в пункті 1 цієї статті.
Стаття 4
Договірні Сторони надають на своїй території громадянам другої Договірної Сторони однакові права зі своїми громадянами стосовно соціального забезпечення, відповідно до статті 2 цього Договору.
Стаття 5
1. Пенсії та допомога, призначені відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, не підлягають зменшенню, призупиненню чи припиненню їх виплат, а також не може бути відмовлено в призначенні пенсії та допомоги, на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, з тієї причини, що ця особа проживає на території другої Договірної Сторони.
2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до допомоги по безробіттю та допомоги на поховання, передбачених статтями 17 та 18 цього Договору.
ЧАСТИНА II
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 6
1. До зайнятих осіб застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої вони здійснюють трудову діяльність, незалежно від місця їхнього проживання, за винятком випадків, передбачених статтею 7 цього Договору.
2. До осіб, які самостійно займаються трудовою діяльністю і проживають на території однієї Договірної Сторони, але здійснюють трудову діяльність на території обох Договірних Сторін, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої особа проживає постійно.
Стаття 7
1. До осіб, що працюють за наймом на території однієї Договірної Сторони і відряджених роботодавцем на територію другої Договірної Сторони для виконання робіт на користь цього роботодавця, продовжує застосовуватися законодавство першої Договірної Сторони за умови, що термін відрядження цих осіб не перевищує двадцяти чотирьох місяців.
2. До державних службовців та прирівняних до них осіб, що направлені державними органами однієї Договірної Сторони на територію другої Договірної Сторони, застосовується законодавство першої Договірної Сторони.
3. До осіб, що працюють за наймом на автотранспортному, залізничному або авіатранспортному підприємствах, які здійснюють міжнародні перевезення на території обох Договірних Сторін, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої зареєстроване відповідне підприємство.
4. До членів екіпажу судна, а також до осіб, що працюють за наймом на судні, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, під прапором якої судно здійснює плавання.
5. До співробітників дипломатичних представництв і членів консульських установ Договірних Сторін застосовуються положення Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.
6. До осіб, що працюють по трудовому договору (контракту) у дипломатичних представництвах та консульських установах, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають. Однак ці особи можуть вибрати законодавство Договірної Сторони дипломатичних представництв та консульських установ за умови, що вони є громадянами цієї Договірної Сторони. Це право вибору може здійснюватись протягом трьох місяців після дати підписання трудового договору (контракту).
ЧАСТИНА III
СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
РОЗДІЛ 1
Допомога по тимчасовій непрацездатності та материнству
Стаття 8
Якщо законодавство однієї Договірної Сторони зумовлює набуття, збереження та поновлення права на допомогу по тимчасовій непрацездатності або материнству накопиченням страхового (трудового) стажу, то для визначення цього стажу, в разі необхідності, компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує страховий (трудовий) стаж, накопичений згідно із законодавством другої Договірної Сторони за умови, що цей стаж не збігається у часі.
Стаття 9
Особам, які після набуття права на допомогу по тимчасовій непрацездатності чи материнству відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони тимчасово перебувають на території другої Договірної Сторони, цю допомогу продовжують виплачувати компетентні установи першої Договірної Сторони на своїй території відповідно до положень застосовуваного ними законодавства.
РОЗДІЛ 2
Пенсії по інвалідності від загального захворювання, за віком, за вислугу років, в разі втрати годувальника
Стаття 10
1. Якщо законодавство однієї з Договірних Сторін зумовлює право на пенсію накопиченням страхового (трудового) стажу, то для визначення цього стажу в разі необхідності, компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує страховий (трудовий) стаж, накопичений по законодавству другої Договірної Сторони, за умови що цей стаж не збігається в часі.
2. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій враховуються також періоди, накопичені на підставі законодавства другої Договірної Сторони у тій самій професії або на тій самій роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються відповідно до законодавства Договірної Сторони, що призначає пенсію.
Стаття 11
У разі застосування положень статті 10 цього Договору компетентні установи кожної Договірної Сторони обчислюють розмір пенсії та сплачують її тільки за страховий (трудовий) стаж, набутий відповідно до застосовуваного цією компетентною установою законодавства.
Стаття 12
1. Якщо загальна тривалість страхового (трудового) стажу, накопиченого відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, становить менш ніж дванадцять місяців, і якщо на підставі цього не виникає право на пенсію відповідно до її законодавства, то цей стаж зараховує для призначення пенсії компетентна установа другої Договірної Сторони.
2. Якщо страховий (трудовий) стаж накопичений відповідно до законодавства кожної Договірної Сторони, становить менш ніж дванадцять місяців і право на пенсію не виникає в жодній із них, то цей стаж зараховує компетентна установа тієї Договірної Сторони, відповідно до законодавства якої накопичений більш тривалий страховий (трудовий) стаж, що дає право на пенсію.
3. У разі виконання умов, передбачених пунктом 2 цієї статті, для надання пенсії відповідно до законодавства кожної Договірної Сторони весь стаж зараховує, пенсію призначає і сплачує компетентна установа тієї Договірної Сторони, відповідно до законодавства якої накопичений більш тривалий страховий (трудовий) стаж.
Стаття 13
Якщо особа, яка отримує пенсію одного виду на підставі законодавства обох Договірних Сторін, набуває право на пенсію іншого виду відповідно до законодавства тільки однієї Договірної Сторони та згідно з її заявою переводиться на цю пенсію, то компетентна установа другої Договірної Сторони продовжує виплачувати раніше призначений вид пенсії.
РОЗДІЛ 3
Застосування законодавства України
Стаття 14
Цей Договір не поширюється на спеціальні системи пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших осіб, пенсійне забезпечення яких не охоплюється системами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
РОЗДІЛ 4
Пенсії та відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання
Стаття 15
1. Пенсії по інвалідності в разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також пенсії у разі втрати годувальника призначаються та виплачуються відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, законодавство якої застосовувалось до робітника в момент настання нещасного випадку на виробництві, де стався страховий випадок, або під час виконання ним останній раз трудової діяльності, що спричинила виникнення професійного захворювання.
2. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін.
Стаття 16
1. Якщо особа, яка одержувала чи одержує пенсію або відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання згідно із законодавством однієї Договірної Сторони, висуне претензії до компетентної установи другої Договірної Сторони щодо призначення пенсії або відшкодування шкоди внаслідок погіршення стану здоров’я, що виникло в результаті поновлення на території цієї Договірної Сторони трудової діяльності в шкідливих для здоров’я умовах, то:
1) призначену до погіршення стану здоров’я пенсію або відшкодування шкоди продовжує виплачувати компетентна установа першої Договірної Сторони відповідно до її законодавства, незважаючи на погіршення стану здоров’я;
2) компетентна установа другої Договірної Сторони призначає пенсію або відшкодування шкоди, розмір яких буде складати різницю між виплатою, визначеною після погіршення стану здоров’я, і виплатою, яку б вона надала згідно із власним законодавством перед погіршенням стану здоров’я.
2. У випадку, якщо особа, яка одержувала або одержує пенсію або відшкодування шкоди відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони, не займалася в другій Договірній Стороні діяльністю, здатною викликати або загострити це захворювання, висуне претензії до компетентної установи другої Договірної Сторони щодо призначення пенсії або відшкодування шкоди внаслідок погіршення стану здоров’я, то компетентна установа першої Договірної Сторони несе додаткові витрати по виплаті пенсії або відшкодуванню шкоди з урахуванням погіршення стану здоров’я відповідно до норм застосовуваного нею законодавства.
РОЗДІЛ 5
Допомога по безробіттю
Стаття 17
1. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони обумовлює право на допомогу по безробіттю і термін його виплати наявністю страхового (трудового) стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони бере до уваги, у разі необхідності, страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства другої Договірної Сторони за умови, що цей стаж не збігається в часі.
2. Допомога по безробіттю надається згідно із законодавством і за рахунок коштів тієї Договірної Сторони, на території якої особа проживає.
РОЗДІЛ 6
Допомога на поховання
Стаття 18
Право на допомогу на поховання визначається і його виплата здійснюється відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін.
ЧАСТИНА IV
ДОДАТКОВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 19
Компетентні органи Договірних Сторін:
1) домовляються між собою щодо процедурних питань з метою реалізації цього Договору через підписання окремої угоди;
2) надають взаємну адміністративну і правову допомогу із застосування і виконання цього Договору, а також надають інформацію про зміни в законодавстві;
3) визначають компетентні установи, що будуть взаємодіяти при застосуванні та виконанні цього Договору.
Стаття 20
Необхідні для застосування цього Договору документи, видані і засвідчені у встановленому порядку компетентним органом або компетентною установою однієї Договірної Сторони, будуть прийняті компетентним органом або компетентною установою другої Договірної Сторони без легалізації.
Стаття 21
1. Заяви, декларації або скарги, подані до компетентної установи або до іншого органу однієї Договірної Сторони з метою застосування цього Договору, вважаються заявами, деклараціями або скаргами, поданими до компетентної установи або до іншого органу другої Договірної Сторони.
2. Заяви, декларації або скарги, які повинні бути подані в термін, передбачений законодавством однієї Договірної Сторони, до компетентної установи цієї Договірної Сторони, при дотриманні цих термінів, вважаються поданими в той же самий термін до компетентної установи другої Договірної Сторони.
3. Будь-яка інформація про осіб, що надається компетентними органами або компетентними установами однієї Договірної Сторони другій Договірній Стороні, є конфіденційною і може бути використана тільки для виконання цього Договору.
4. При застосуванні цього Договору компетентні органи і компетентні установи Договірних Сторін будуть взаємно надавати безоплатну адміністративну допомогу.
5. Компетентні установи однієї Договірної Сторони не вправі відмовляти в розгляді поданих їм заяв або інших документів через те, що вони складені державною мовою другої Договірної Сторони.
Стаття 22
Звільнення від сплати мита чи його зменшення, передбачені законодавством однієї Договірної Сторони щодо документів, які необхідно надати відповідно до її законодавства, стосується також документів, що вимагаються відповідно до законодавства другої Договірної Сторони при виконанні цього Договору.
Стаття 23
Медичні освідчення, а також переосвідчення у разі необхідності оцінки ступеня і причин інвалідності, а також ступеня втрати працездатності, передбачені законодавством однієї Договірної Сторони, осіб, що проживають на території другої Договірної Сторони, на прохання компетентної установи, що застосовує це законодавство, провадяться компетентною установою тієї Договірної Сторони, де проживає ця особа. Взаєморозрахунки за надані послуги не провадяться.
Стаття 24
1. Розмір виплат, які компетентна установа однієї Договірної Сторони повинна виплатити особі, що проживає на території другої Договірної Сторони, визначається в грошових одиницях тієї Договірної Сторони, що здійснює виплати.
2. Переказ грошових виплат на територію другої Договірної Сторони з метою виконання цього Договору здійснюється в конвертованій валюті за згодою Договірних Сторін.
3. Витрати, зв’язані з переказом коштів для грошових виплат особам, які проживають на території другої Договірної Сторони, провадяться за рахунок коштів компетентної установи тієї Договірної Сторони, яка здійснює ці платежі.
Стаття 25
У випадку переїзду пенсіонера з території однієї Договірної Сторони на проживання на територію другої Договірної Сторони після набуття чинності цього Договору, одержувані ним пенсії продовжує виплачувати Договірна Сторона попереднього місця проживання в порядку, встановленому цим Договором.
Стаття 26
1. У випадку виникнення розбіжностей у застосуванні та виконанні положень цього Договору, вони вирішуються шляхом переговорів і консультацій між компетентними органами Договірних Сторін.
2. Якщо розбіжності, що виникли між Договірними Сторонами, неможливо врегулювати таким чином, то за бажанням однієї чи обох Договірних Сторін питання може бути подано на розгляд до Арбітражного Суду, склад і процедурні правила якого будуть визначатися за взаємною згодою компетентних органів Договірних Сторін.
ЧАСТИНА V
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 27
1. Пенсії або інші грошові виплати, призначені до набуття чинності цього Договору, не переглядаються.
2. Для визначення права на виплати за цим Договором приймається страховий (трудовий) стаж, накопичений на території обох Договірних Сторін до набуття чинності цього Договору.
Стаття 28
1. Цей Договір підлягає ратифікації.
2. Цей Договір набирає чинності в перший день третього місяця, що слідує за місяцем, у якому відбувся обмін ратифікаційними грамотами.
3. У день набрання чинності цього Договору у відносинах між Україною і Республікою Болгарія припиняє дію Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією про соціальне забезпечення, підписана у Софії 11 грудня 1959 року.
Стаття 29
1. Цей Договір укладається на невизначений термін.
2. За взаємною згодою Договірних Сторін до цього Договору можуть бути внесені зміни та доповнення, які оформлюються окремими протоколами та становлять невід’ємну частину цього Договору.
3. Кожна Договірна Сторона вправі денонсувати цей Договір, письмово повідомивши по дипломатичних каналах про це другу Договірну Сторону. Дія Договору припиняється через 6 місяців з дати одержання письмового повідомлення від другої Договірної Сторони про денонсацію.
4. У випадку денонсації цього Договору усі права, набуті відповідно до його положень, зберігаються.
Вчинено в м. Софія 4 вересня 2001 року у двох примірниках, кожний українською, болгарською та російською мовами, при цьому усі тексти є автентичними. У разі виникнення розбіжностей переважну силу матиме текст російською мовою.
ЗА УКРАЇНУ ЗА РЕСПУБЛІКУ БОЛГАРІЯ
