Номер провадження 22-ц/786/3543/15
Головуючий у 1-й інстанції Сімонова С.Г.
Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого — судді Пилипчук Л.І.,
суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,
секретар — Філоненко О.В.,
за участю: представників ДП «АНТОНОВ» — Рибки В.В., Асташкіна В.І., представника позивача — адвоката Затенка Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «АНТОНОВ»
на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року
по справі за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «АНТОНОВ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «АНТОНОВ», в якому зазначав, що згідно наказу № 301 від 26.06.2015 року та наказу № 307 від 30.06.2015 року його звільнено із посади слюсаря 4 розрядку з виготовлення та доведення деталей літальних апаратів цеху №27 на підставі п.8 ст.40 КЗпП України за розкрадання матеріальних цінностей підприємства. Однак, ні обвинувального вироку, що набрав законної сили, ні постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу, відносно нього на час звільнення з роботи не постановлено. Тому вважав, що підстави для звільнення відсутні, а отже він підлягає поновленню на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 — задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу віце-президента — директора філії Державного підприємства «АНТОНОВ» «Серійний завод «АНТОНОВ» № 301 від 26.06.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за розкрадання матеріальних цінностей підприємства» та наказ № 307 від 30.06.2015 року «Про внесення змін до наказу від 26.06.2015 року № 301».
Поновлено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді слюсаря з виготовлення та доведення деталей до літальних апаратів 4 розряду цеху №27 Державного підприємства «АНТОНОВ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 1, код ЄДРПОУ 14307529, з 30 червня 2015 року.
Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ», розташованого за адресою: м. Київ, вул.Туполєва,1, код ЄДРПОУ 14307529, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.06.2015 року по 05.10.2015 року в сумі 23365 (двадцять три тисячі триста шістдесят п’ять) гривень 47 коп. без урахування податків та обов’язкових платежів, та у відшкодування моральної шкоди 300 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Туполєва,1, код ЄДРПОУ 14307529, на користь держави судовий збір в сумі 1948 грн. 80 коп.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення й ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити повністю.
Посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що позивача звільнено з роботи на законних підставах, так як він вчинив за місцем роботи розкрадання майна підприємства. Оскільки відповідно до законодавства та Колективного договору Філії «СЕРІЙНИЙ ЗАВОД «АНТОНОВ», первинна профспілкова організація ПАУ на Філії ДП «АНТОНОВ» «СЕРІЙНИЙ ЗАВОД «АНТОНОВ» є єдиним повноважним представником всього трудового колективу, то його рішення щодо розгляду обставин розкрадання майна є заходом громадського впливу в розумінні п.8 ст.40 КЗпП України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних відстав.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу № 31/вк 10 02.2010 року ОСОБА_5 прийнято на роботу учнем просочувального устаткування філії ДП «АНТОНОВ» «СЕРІЙНИЙ ЗАВОД «АНТОНОВ» та наказом № 168/вк від 20.06.2011 року присвоєно 4 розряд слюсаря з виготовлення та доведення деталей літальних апаратів цеху №27. /а.с. 7, 8/
Наказом віце-президента директора філії Державного підприємства «АНТОНОВ» «СЕРІЙНИЙ ЗАВОД «АНТОНОВ» № 301 від 26.06.2015 року, зміненим наказом № 307 від 30.06.2015 року, ОСОБА_5 звільнено із займаної посади на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України за розкрадання матеріальних цінностей підприємства з 30.06.2015 року. /а.с 8-10/
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, районний суд виходив з того, що законодавством визначено вичерпний перелік засобів для встановлення доказів, що підтверджують факт розкрадання майна власника. Інші докази, до яких відноситься рішення профспілкового комітету № 86 від 26.06.2015 року щодо вчинення розкрадання, не є підставою для застосування звільнення за п.8 ст.40 КЗпП України, а отже позивач підлягає поновленню на роботі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.
У відповідності до п.8 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
За змістом вказаної норми підставою для розірвання трудового договору за вчинення розкрадання за місцем роботи воно має бути підтверджено одним із трьох видів рішень: або вирок, або постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, або постанова повноважного органу про застосування заходів громадського впливу.
Відповідач, обґрунтовуючи законність звільнення, посилається на те, що первинна профспілка організація як єдиний повноважний представник всього трудового колективу розглянула обставини розкрадання майна та прийняла рішення про ініціювання перед адміністрацією підприємства звільнення ОСОБА_5, що за своєю суттю є рішенням про застосування заходу громадського впливу.
Однак такі доводи є неспроможними, оскільки зводяться до хибного тлумачення норми права та помилкового ототожнення поняття постанови повноважного органу щодо застосування заходів громадського впливу із постановою засідання профспілкового комітету, який 26.06.2015 року вирішив вважати недопустимим перебування в рядах трудового колективу осіб, які розкрадають матеріальні цінності./а.с54/
Між тим, профспілкові органи не наділені правом застосування громадського стягнення чи заходів громадського впливу. Відповідно до ст. 24, 36 КЗпП України трудові, соціально-економічні права та інтереси працівників у відносинах з власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях представляють і захищають професійні спілки. Повноваження виборного органу профспілкової організації на підприємстві регламентуються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст.247 КЗпП України, а також Статутом професійної спілки авіабудівників України, які не містять повноважень щодо застосування заходів громадського впливу.
У пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 8 листопада 1992 року №9 роз’яснено, що власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (ст. 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення), незалежно від того, чи застосовувались до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинене розкрадання.
Частиною1 статті 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Системний аналіз викладених норм та роз’яснень дає підстави зробити висновок, що для звільнення за п.8 ст.40 КЗпП України факт розкрадання має бути встановлений або вироком суду у разі, коли правопорушення є кримінальним, або постановою суду, у разі якщо розкрадання є дрібним, із накладенням на правопорушника адміністративного стягнення або зі звільненням від адміністративної відповідальності та передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу.
Оскільки не мають права застосовувати громадські стягнення профспілкові організації, а також об’єднання громадян, створені відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян», юридично значущі громадські стягнення вправі застосовувати лише трудові колективи, але в даному випадку — лише при доведенні вини працівника відповідною постановою суду.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, по факту викрадення майна державного підприємства відкрито кримінальне провадження, яке на даний час триває та будь-якого процесуального рішення, яке б встановило вину ОСОБА_5 — не прийнято, а останній свою причетність до зазначеного факту заперечує.
Оскільки підставою для звільнення за п.8 ст.40 КЗпП України є тільки таке розкрадання, яке встановлене вироком суду, що набрав законної сили, постановою органу, до компетенції якого відноситься застосування адміністративного стягнення (таким органом є суд), тому звільнення працівника із вказаним формулюванням можливе після проходження процедури судового підтвердження вини працівника у розкраданні. Тому доводи апелянта про законність підстави звільнення не заслуговують на увагу.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, всебічно дослідив надані докази, вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.
Тому підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303,304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «АНТОНОВ» — відхилити.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2015 року — залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів шляхом подання касаційної карги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий — суддя Л.І.Пилипчук
Судді: Т.О. Кривчун
О.В. Чумак
ЗГІДНО:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук
