Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення [...] щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до абз. 7 п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), та які виплачують у т. ч. допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (п. 1 та п. 4 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Згідно із частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Крім того, єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відс. бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю (частина 13 Закону № 2464).
Згідно з частиною 2 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною 5 ст. 10 Закону № 2464, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 4 ст. 9 Закону № 2464).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі — Інструкція).
Відповідно до п. 7 розділу III Інструкції підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.
Нарахування єдиного внеску працівнику — особі з інвалідністю здійснюється з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії, та закінчується датою припинення інвалідності.
Враховуючи вищенаведене, якщо працівник, перебуваючи на лікарняному, надає роботодавцю довідку про встановлення інвалідності 01.11.2017, то саме з цієї дати роботодавець нараховує єдиний внесок на дохід працюючої особи з інвалідністю у розмірі 8,41 відсотка.
У разі надання такою особою листка непрацездатності у грудні 2017 за періоди липень — жовтень (періоди коли працівнику не встановлена інвалідність) роботодавець нараховує єдиний внесок у розмірі 8,41 відсотка, що діяв на день нарахування.
Якщо ж сумарний дохід працівника за липень не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, єдиний внесок роботодавцем нараховується на фактично нарахований дохід (прибуток) такого працівника.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
