від 23 лютого 2018 р. № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК
Додатково див. рішення
Полтавського окружного адміністративного суду
від 2 травня 2018 року
Державна фіскальна служба України на запит Товариства щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі — Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Питання 1 — щодо зворотної дії в часі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок податків і зборів
Оскільки акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то вирішення питання припинення дії актів, що містять подібні норми, має здійснюватися в порядку, встановленому законом.
Питання 2 — щодо застосування п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу
Товариство надало витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (далі — Витяг), складений у відповідності до пп. 3.3.3 п. 3.3 частини 3 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 05.09.2003 № 146, який передбачає позначення господарських будівель літерами та цифрами, але не класифікує їх за функціональним призначенням.
Товариство, посилаючись на Витяг та власний Статут, вважає що як промислове підприємство має підстави для застосування норми пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, відповідно до якого не є об’єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Оскільки майно підприємств складається із виробничих та невиробничих фондів (ст. 66 Господарського кодексу України), а фактичне головне призначення кожного конкретного об’єкта нерухомості встановлюється у порядку, визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації, то Товариству доцільно звернутись до органу, уповноваженого на ведення Класифікатора, за отриманням необхідного висновку про фактичне головне призначення його об’єктів.
Питання 3 — щодо справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або підзвіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема:
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк, визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу, відповідно до п. «б» пп. 170.9.1 якого податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс. (ст. 167 Кодексу), і ставку військового збору 1,5 відс. (пп. 1.3 п. 16 1 підрозд. 10 розділу XX Кодексу).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичної особи на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи викладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Разом з тим, оскільки фізичною особою (працівником) придбання товарів для потреб юридичної особи здійснено за рахунок власних коштів, тобто юридичною особою (працедавцем) попередньо не видавалися кошти під звіт, то сума коштів, виплачених такій фізичній особі за вказані товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах. При цьому зазначена сума коштів не є базою нарахування єдиного внеску.
Згідно з Довідником ознак доходів у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, інші доходи відображаються під ознакою доходу «127».
У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
