Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач — ОСОБА_4,
відповідач — Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року у складі судді Коробенка С. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі — ПАТ АБ «Укргазбанк») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що з 31 липня 2012 року працював на посаді начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею ПАТ АБ «Укргазбанк». Наказом ПАТ АБ «Укргазбанк» від 15 квітня 2015 року № 153-П його звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки ліквідації чи реорганізації структурних підрозділів у розумінні положень статті 40 КЗпП України у відповідача не відбулось, йому не були запропоновані наявні вакантні посади, не враховано його переважне право залишення на роботі, не отримано попередньої згоди вищестоящого виборного органу первинної профспілкової організації, головою якої він був.
З урахуванням наведеного, позивач просив суд поновити його на попередній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 6 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільнення.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_4 відбулось із дотриманням законодавства про працю, оскільки мало місце скорочення штату працівників, від запропонованих посад позивач відмовився, первинна профспілкова організація відповідача надала згоду як на скорочення у банку, так і на звільнення позивача, а відмова вищестоящого виборного органу профспілкової організації у наданні згоди на звільнення є необґрунтованою.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 із 15 квітня 2015 року на посаді начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею в ПАТ АБ «Укргазбанк». Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 15 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року у розмірі 247 438,29 грн. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 обіймав посаду голови первинної профспілкової організації й для розірвання з останнім трудового договору повинна бути попередня згода вищестоящого виборного органу цієї профспілки, відсутність якої є порушенням процедури звільнення, визначеної статтями 43, 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому є підставою для поновлення його на попередній посаді. Обчисливши середньоденний заробіток, суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодував моральну шкоду, завдану позивачу незаконним звільненням.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» відхилено. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року залишено без змін.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, у якій просить постановити ухвалу про стягнення з ПАТ АБ «Укргазбанк» середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідно до статті 236 КЗпП України.
Заяву обґрунтовує тим, що 28 квітня 2016 року подав заяву до ПАТ АБ «Укргазбанк» про поновлення його на посаді відповідно до рішення суду, проте листом від 29 квітня 2016 року банк повідомив, що рішенням суду не скасовано наказ про звільнення та звільнення не визнано незаконним. 21 червня 2016 року він повторно звернувся із заявою про поновлення його на роботі, проте листом від 25 липня 2016 року його повідомлено, що раніше вказаних обставин не усунуто.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4, із урахуванням уточнення заяви, просив у порядку статті 236 КЗпП України стягнути з ПАТ АБ «Укргазбанк» середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 29 квітня по 30 листопада 2016 року (видача наказу про поновлення на роботі) в розмірі 140 183,67 грн.
Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року заяву задоволено. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період із 29 квітня по 30 листопада 2016 року в розмірі 138 302,01 грн. (з вирахуванням усіх обов’язкових податків, платежів та зборів).
Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що затримка виконання рішення суду сталася з вини ПАТ АБ «Укргазбанк» і обставини неповного зазначення найменування цього товариства не дають підстав не виконувати рішення суду. Визначаючи період, за який має бути стягнутий середній заробіток, суд першої інстанції виходив із того, що 01 грудня 2016 року ОСОБА_4 поновлено на роботі, а отже такий період становить із 29 квітня по 30 листопада 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що неповне зазначення найменування відповідача (відсутність слів «Акціонерний банк») в рішенні Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року само по собі не є підставою для невиконання рішення суду. Рішення суду ухвалено у справі, в якій безпосередньо приймали участь обидві сторони, що вказує на обізнаність щодо обставин справи, рішення містило інформацію про сторін справи, їхнє найменування та реквізити, предмет спору та висновки про присуджене. Крім того, 01 червня 2016 року судом апеляційної інстанції постановлена ухвала про внесення виправлень у рішення суду та правильно і повно зазначено найменування відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року про поновлення ОСОБА_4 на роботі підлягало виконанню в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», стаття 19 якого (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) передбачала відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача. Проте, цих дій позивач не здійснив. Зазначеним законом встановлено процедуру негайного виконання судових рішень, а тому вважає, що саме після відкриття виконавчого провадження та невиконання рішення банком можна було б стверджувати про затримку з боку банку у його виконанні. Отже, судами при винесенні оскаржуваних ухвал порушені вимоги статті 236 КЗпП України та статті 76 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, надане позивачем до банку 28 квітня 2016 року рішення містило невірне найменування банку, а саме Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», в той час як правильне зазначення найменування банку Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк». За таких обставин рішення не підлягало виконанню, оскільки банк, як юридична особа, не був вказаний у цьому рішенні згідно з його зареєстрованим найменуванням.
Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надійшло.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі — Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 із 15 квітня 2015 року на посаді начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею в ПАТ АБ «Укргазбанк». Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2015 року по 28 квітня 2016 року у розмірі 247 438,29 грн. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» відхилено. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року залишено без змін.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, у якій просить постановити ухвалу про стягнення з ПАТ АБ «Укргазбанк» середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідно до статті 236 КЗпП України, оскільки наказ про його поновлення на роботі винесений лише 01 грудня 2016 року.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов’язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов’язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов’язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов’язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов’язок полягає у тому, що у роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою — підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням викладеного, суди дійшли правильного висновку, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді начальника управління координації мережі департаменту регіонального управління мережею в ПАТ АБ «Укргазбанк», що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Частиною третьою статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року та складає 940,83 грн.
Період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить із 29 квітня по 30 листопада 2016 року, тобто із затримкою у 147 робочих днів.
Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку, що загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_4 становить 138 302,01 грн (147*940,83).
Доводи касаційної скарги про те, що лише після відкриття виконавчого провадження та невиконання рішення суду банком можна було б стверджувати про затримку у його виконанні не заслуговують на увагу, оскільки рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню, яке полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 406, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний
