Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П., учасники справи: позивач — Державне підприємство «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту», відповідач — ОСОБА_6, розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області у складі судді Пушкарського Д. В. від 07 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області у складі суддів: Таварткіладзе О. М., Фальчука В. П., Кравця Ю. І., від 19 травня 2016 року, встановив:
У травні 2015 року Державне підприємство «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» (далі — ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» обґрунтувало тим, що Об’єднаним Іллічівським контрольно-ревізійним відділом Контрольно-ревізійного управління в Одеській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» за період з 01 лютого 2008 року по 01 серпня 2010 року і виявлено порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», оскільки на посаді головного бухгалтера підприємства, який є керівником структурного підрозділу та якому заборонено працювати за сумісництвом, працює за сумісництвом ОСОБА_6, на виплату заробітної плати якої були витрачені державні кошти в сумі 116605 грн. 12 коп.
Об’єднаним Іллічівським контрольно-ревізійним відділом Контрольно-ревізійного управління в Одеській області було зобов’язано ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» усунути фінансові порушення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з повернення зайво виплачених коштів ОСОБА_6 в сумі 116605 грн. 12 коп., або стягнення таких коштів з винної у зайвих виплатах особи, в порядку, передбаченому статтями 127, 133, 136 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) та статтями 1212 — 1215 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).
ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання частково недійсним (скасування) рішення суб’єкта владних повноважень — пункту 2 вимог від 19 жовтня 2010 року № 110-29/979. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 10 вересня 2013 року, позивачу в задоволенні відповідного адміністративного позову відмовлено.
14 березня 2014 року позивачем отримано лист-роз’яснення Іллічівської об’єднаної Державної фінансової інспекції від 04 березня 2014 року щодо порядку повернення грошових коштів в розмірі 116605 грн. 12 коп. від відповідача. ОСОБА_6 було направлено претензію від 09 квітня 2014 року № 1 та продовжено строк погашення заборгованості до вересня 2014 року, однак відповідачем грошові кошти повернуто не було, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
На підставі наведеного ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» просило суд стягнути на свою користь з ОСОБА_6 загалом 116605 грн. 12 коп. основного боргу та судові витрати, пов’язані з розглядом цивільної справи, в розмірі 1166 грн. 05 коп.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 07 квітня 2016 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт недобросовісного набуття ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 116605 грн. 12 коп. як заробітної плати, а також судом не встановлено наявності рахункової помилки яка призвела до цього, і це виключає можливість їх стягнення з відповідача на підставі статті 1215 ЦК України в рамках вимог позову ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту».
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 квітня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив у справі законне і обґрунтоване судове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року і ухвалити у справі нове рішення суду про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки підставам позову щодо порушення норм трудового законодавства України і незаконності отримання відповідачем грошових коштів. Це встановлено відповідною перевіркою та підтверджено судами при розгляді адміністративного позову. Як наслідок, ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» вважає свої позовні вимоги доведеними і такими, що підлягають задоволенню судом.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року крім іншого відкрито касаційне провадження у справі, надано сторонам у справі строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
Правом на подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу сторони не скористалися.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Положеннями статті 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
31 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Подібні висновки щодо застосування статті 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, справа № 6-151цс13, та від 02 липня 2014 року, справа № 6-91цс14; постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року, справа № 517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа № 173/166/17, від 03 травня 2018 року, справа № 473/2859/17.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп’ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка — це результат неправильного застосування правил арифметики, — не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач ОСОБА_6 отримала від позивача спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати. При цьому, їх виплата проведена позивачем добровільно, без рахункової помилки та без недобросовісності з боку відповідача.
Встановивши наведені обставини у справі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні цього позову, поданому на підставі статті 1215 ЦК України.
Посилання касаційної скарги на порушення вимог закону при здійсненні виплати спірних грошових коштів на користь відповідача жодним чином не спростовує висновків судів попередніх інстанцій на предмет безпідставності цього позову, оскільки ДП «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» не позбавлена можливості повернути відповідні грошові кошти з використанням правового механізму, передбаченого нормами Глави IX КЗпП України, як це роз’яснено підприємству у листі Об’єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 19 жовтня 2010 року № 110-29/979 (а. с. 27).
Відповідно до вимог статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки посилання касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оспорювані судові рішення без змін.
Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Судовий збір за розгляд справи судом касаційної інстанції слід віднести на рахунок особи, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, постановив:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту» залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області у складі від 19 травня 2016 року залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покласти на Державне підприємство «Служба капітана Іллічівського морського рибного порту».
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. О. Лесько
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С. П. Штелик
