Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого — Яреми А. Г., суддів — Григор’євої Л. І., Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, третя особа — управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області, про стягнення помилково перерахованих коштів, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, встановила:
У липні 2012 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі — ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення помилково перерахованих коштів.
Зазначало, що у вересні 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області (далі — Управління ПФУ) звернулось до ПАТ «Державний ощадний банк України» зі списком на зарахування пенсій на поточні рахунки у філії Броварське відділення № 5400 за період з 4 до 25 вересня 2011 року щодо виплати грошових коштів пенсіонерам на загальну суму 334952 грн, у тому числі 36570 грн 10 коп. ОСОБА_1. Указаний список передано до банку без належно оформленого меморіального ордера та наявності відповідних коштів на рахунку Управління ПФУ.
Посилаючись на те, що вказані грошові кошти працівники банку зарахували для виплати пенсій на поточні рахунки пенсіонерів, у тому числі ОСОБА_1, безпідставно, оскільки від Управління ПФУ до банку ці грошові кошти не надходили, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) просило стягнути з ОСОБА_1 36570 грн 10 коп. помилково перерахованих коштів та 365 грн 70 коп. судового збору.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 36570 грн 10 коп. помилково перерахованих коштів та 182 грн 85 коп. судового збору.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 1215 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року, в якій, на його думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, третя особа — Управління ПФУ, про стягнення помилково перерахованих коштів допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 360 4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ.
Згідно з договором, укладеним 11 липня 2006 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1, банк відкрив вкладнику поточний рахунок для обліку коштів за вкладом і здійснення операцій за ним.
28 грудня 2007 року між Управлінням ПФУ і відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі — ВАТ «Державний ощадний банк України») укладено договір, за умовами якого зарахування й виплата пенсій і грошової допомоги, що фінансується з Пенсійного фонду України, здійснюється через поточні рахунки пенсіонерів та одержувачів допомоги, які відкриті в банку, згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Пунктом 2.2.4 зазначеного договору встановлено обов’язок банку проводити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів коштів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від Пенсійного фонду України.
23 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримав 36570 грн 10 коп. пенсії у філії Броварське відділення № 5400 ПАТ «Державний ощадний банк України».
Згідно з актом про наслідки службового розслідування за фактом порушення фахівцями філії Броварського відділення № 5400 ПАТ «Державний ощадний банк України» порядку безготівкового зарахування та видачі готівкових коштів із поточних рахунків вкладників від 2 листопада 2011 року Управління ПФУ 2 вересня 2011 року надало до банку список на зарахування пенсій на поточні рахунки у філії Броварське відділення № 5400 за період з 4 до 25 вересня 2011 року щодо виплати грошових коштів пенсіонерам на загальну суму 334952 грн.
Згідно з повідомленням ПАТ «Державний ощадний банк України» від 30 листопада 2011 року грошові кошти в розмірі 36570 грн 10 коп. були помилково переказані та зараховані на рахунок ОСОБА_1.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», суд першої інстанції, установивши, що грошові кошти, набуті відповідачем, є пенсією, виплата якої проведена банком за відсутності рахункової помилки з його боку й недобросовісності з боку ОСОБА_1, дійшов висновку про те, що на підставі статті 1215 ЦК України зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, вважав, що відповідач набув грошові кошти в сумі 36570 грн 10 коп. без достатньої правової підстави, вимогу позивача про добровільне повернення вказаних коштів на рахунок банку не виконав, а тому зазначені грошові кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому положеннями статті 1212 ЦК України.
Разом із тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року, яка надана заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права в подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції виходив із того, що факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, і наявності рахункової помилки з боку банку не встановлено та дійшов висновку про те, що відповідно до статті 1215 ЦК України вказана сума поверненню не підлягає.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме статті 1215 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Саме з такого розуміння указаних норм матеріального права виходив і суд касаційної інстанції в судовому рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року, яке надане ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права в подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, з огляду на те, що судами не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих грошових коштів, які є пенсійною виплатою, а також наявності рахункової помилки, суд касаційної інстанції, не застосувавши до спірних правовідносин положення статті 1215 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що вказані грошові кошти підлягають поверненню з підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України.
За таких обставин ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360 3, частиною першою статті 360 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий: А. Г. Ярема
Судді: Л. І. Григор’єва
В. І. Гуменюк
Н. П. Лященко
Л. І. Охрімчук
М. В. Патрюк
Я. М. Романюк
Ю. Л. Сенін
* * *
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
у справі № 6-91цс14
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Суддя Верховного Суду України Л. І. Охрімчук
