Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Кривенка В. В., суддів — Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи — підприємця (далі — ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області (далі — управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги, встановила:
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо винесення вимоги від 14 лютого 2013 року № Ф-64 про сплату боргу в сумі 781 грн. 45 коп. і скасувати зазначений документ.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є ФОП та одночасно пенсіонером за віком, а відтак згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП з 16 жовтня 2012 року.
З 1 листопада 2012 року позивач є платником єдиного податку і перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також він є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням ІНФОРМАЦІЯ_2, та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 2262-XII).
14 лютого 2013 року управління ПФУ прийняло вимогу про сплату боргу № Ф-64 зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 781 грн 45 коп.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 3 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, позов ОСОБИ_1 задовольнив частково: вимогу управління ПФУ від 14 лютого 2013 року № Ф-64 визнав протиправною та скасував. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБИ_1.
На обґрунтування заяви надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року (справа № К/800/54198/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У наданому для порівняння рішенні касаційний суд у подібних правовідносинах, залишаючи без змін рішення місцевого та апеляційного судів про скасування вимоги управління ПФУ, виходив із того, що ФОП, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які не досягли віку, з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV), не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.
У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Касаційний суд у своєму рішенні також зазначив, що призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки зазначена норма не пов’язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява управління ПФУ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року підлягає частковому задоволенню.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції неоднакового застосування положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI та статей 1, 12 Закону № 2262-XII, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон № 1788-XII) та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV (у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин) пов’язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-XII право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, — незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву управління ПФУ слід задовольнити частково: ухвалу касаційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В. В. Кривенко
Судді: М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
О. О. Терлецький
Ю. Г. Тітов
