Постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 р. у справі № П/811/820/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: судді — Хилько Л. І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ктарос» до заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_1 про скасування постанови, встановив:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить, з урахуванням уточнень до позовної заяви, визнати протиправною та скасувати постанову № 11-01-040/0378-207 від 04.05.2017 про накладення штрафу на ТОВ «Ктарос» у розмірі 3200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене рішення прийняте за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства, оскільки директор ТОВ «Ктарос» у встановленому порядку надав особисту згоду виконувати свої обов’язки на безоплатній основі (без нарахування і виплати заробітної плати), так як є засновником даного підприємства і директором в одній особі.

Також, зазначив, що підприємство фактично не здійснює господарської діяльності, не отримує прибуток, а тому і не має можливості виплачувати заробітну плату.

На думку, представника позивача, ТОВ «Ктарос» було неналежно повідомлене відповідачем про час розгляду справи відповідачем.

Також, в додаткових поясненнях, зазначив що в Кіровському районному суді м. Кропивницького розглядалось 8 аналогічних справ відносно ОСОБА_2 в частині порушення останнім ст. 41 КУпАП, проте відповідно до постанови суду від 19.05.2017 ОСОБА_2 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а провадження по справі відносно нього закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того зазначив, що відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю з підстав, зазначених в позові.

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення посадовими особами управління Держпраці у Кіровоградській області було дотримано. Відповідно до виявлених в ході перевірки порушень норм трудового законодавства та безпосередньо факту того, що порушення мали місце, уповноваженими посадовими особами прийнято правомірне рішення щодо застосування фінансової санкції у вигляді штрафу стосовно ТОВ «Ктарос» у розмірі 3200 гривень. (а. с. 33-37).

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, однак про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Від представника позивача надійшла заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження (а. с. 59).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 58).

Відповідно до ухвали суду від 15.06.2017 розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі документи, матеріали, заслухавши пояснення представника позивача в попередньому судовому засіданні, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі також — Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (пункт 3 Положення).

Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі — роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства (підпункт 1 пункту 4 Положення).

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, крім іншого, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб’єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов’язкового державного страхування, обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 7 пункту 6 Положення).

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункту 6 Положення).

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» (чинною на час проведення перевірки), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386 встановлює Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі також — Порядок).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (пункт 3 Порядку).

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства (пункт 7 Порядку).

Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов’язкових до виконання приписів щодо усунення порушень законодавства про працю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ктарос» з 18.06.2010 зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є діяльність приватних охоронних служб (а. с. 16).

Встановлено, що в період з 04 квітня 2017 року по 14 квітня 2017 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 було проведено позапланову перевірку з питань дотримання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування ТОВ «Ктарос», за наслідками якої складено акт за № 11-01-040/0378 від 14 квітня 2017 року (а. с. 8-15).

Підставою для перевірки стало звернення Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області від 24.03.2017 № 1443/117-2017, в якому зазначалось, що ОСОБА_2 є директором ПП «Голд-Рубіж», ПП «Ктарос А», ПП «Ктарос-Б», ПП «Рубіж-Україна-В», ПП «Центр-Кордон» та за даними Пенсійного фонду не нараховував собі заробітну плату за період з 01.01.2015 по 15.03.2017 (а. с. 39).

Також, перевіркою встановлено порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» щодо обов’язку власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи, а також бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Так, на підприємстві не ведуться табелі обліку робочого часу, а відповідно не нараховується та не виплачується заробітна плата директору підприємства ОСОБА_2, призначеному на посаду наказом від 31.01.2017 № 31/01/1-17К за сумісництвом (а. с. 14).

З актом перевірки представник позивача ознайомлений, та зазначив, що з ним не згоден, оскільки засновник є директором даного підприємства, тому заробітну плату йому не нараховувалось, табель обліку робочого часу не вівся (а. с. 15, зворотній бік).

Також, отримав копію зазначеного акту перевірки (а. с. 15, зворотній бік).

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, в тому 1.4 № П-5 «Табель обліку використання робочого часу».

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

З огляду на викладене, на підприємстві повинен бути облік робочого часу, за даними якого і виплачується заробітна плата, відповідно до відпрацьованого працівником часу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 30/06/1-15К від 30.06.2015 ОСОБА_2 приступає до виконання обов’язків директора та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ «Ктарос» з 01.07.2015 (а. с. 40).

Відповідно до наказу № 31/01/1-17К від 31.01.2017 ОСОБА_2 приступає до виконання обов’язків директора та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ «Ктарос» за сумісництвом з 01.02.2017 (а. с. 41).

Статут ТОВ «Ктарос» не містить спосіб винагороди засновнику, який виконує функції директора, за таку діяльність (а. с. 42-43).

Відповідно наказу № 18/06/1-10ОД від 18.06.2010 ОСОБА_2 виконує функції директора ТОВ «Ктарос» на безоплатній основі, без нарахування і виплати заробітної плати (а. с. 19).

Міністерством внутрішніх справ України видано ТОВ «Ктарос» ліцензію серії АВ № 540647 на надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (а. с. 17).

Таким чином, ОСОБА_2 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Ктарос», та враховуючи те, що на підприємстві не має інших найманих працівників, повинен в тому числі вести облік робочого часу, із заповненням Табелю обліку використання робочого часу, і нараховувати та отримувати заробітну плату відповідно до відпрацьованого часу.

Табель обліку використання робочого часу на підприємстві не вівся, про що ОСОБА_2 особисто зазначив в поясненнях до акту перевірки за № 11-01-040/0378 від 14 квітня 2017 року (а. с. 15, зворотній бік).

У зв’язку з порушенням ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», згідно акту перевірки складено постанову від № 11-01-040/0378-207 від 04.05.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3200 грн.

Згідно ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 265 КЗпП України — штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 вказаної статті є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі — Порядок № 509).

Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим — сьомим цієї частини, — у розмірі мінімальної заробітної плати.

Стосовно твердження представника позивача про притягнення його двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, чим порушено вимог ст. 61 Конституції України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, постановою Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 07.06.2017 у справі № 405/2668/17 ОСОБА_2 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а провадження по справі відносно нього закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 54-55).

З огляду на викладене, позивач не притягувався двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стосовно твердження представника позивача про неналежно повідомлене відповідачем ТОВ «Ктарос» про час розгляду справи відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6. Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Про розгляд справи суб’єкт господарювання повідомлений 28.04.2017, про що свідчить витяг із журналу реєстрації телефонограм-повідомлень про розгляд справи щодо застосування фінансових санкцій (а. с. 48–49). Розгляд справи було призначено на 04 травня 2017 року, а тому твердження представника позивача не знайшли свого підтвердження.

Оцінюючи спірне рішення (припис) відповідача, суд виходить з критеріїв оцінки рішення суб’єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи встановлене судом вище, вбачається висновок, що спірна постанова від № 11-01-040/0378-207 від 04.05.2017 прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом і Конституцією України, отже є правомірним і скасуванню не підлягає, оскільки встановлені факти порушення трудового законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що суб’єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

На підставі викладено, суд приходить висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують порушення трудового законодавства ТОВ «Ктарос», за які його було притягнуто відповідальності, а тому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від № 11-01-040/0378-207 від 04.05.2017 винесена правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160–163 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

 

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду                                                                       ОСОБА_4

0