від 12 вересня 2016 р. № 1294/13/84-16
У Департаменті заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики розглянуто ваш лист стосовно застосування чинного законодавства в частині оплати часу відпусток працівникам, які працюють за сумісництвом, та надання їм допомоги на оздоровлення <...> і в межах компетенції повідомляється.
1. Чинним законодавством, зокрема нормами частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України, надається право працівнику укладати трудові договори на роботу за сумісництвом. Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом.
Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 (із змінами) (далі — постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мін’юсті 30.06.93 р. за № 76.
Статтею 56 Кодексу законів про працю України визначено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Норми трудового законодавства поширюються на всіх найманих працівників, які уклали угоду з власником або уповноваженою ним особою, це стосується і працівників-сумісників. Зокрема, в оплаті праці, праві на відпустку, компенсації за невикористану відпустку тощо.
Згідно з пунктом 3 постанови № 245 відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Статтею 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Залежно від умов праці (умов колективного договору) тривалість щорічної відпустки на основній роботі і на роботі за сумісництвом може бути різною, тобто на одному із робочих місць вона може бути більшою.
У випадку, наведеному у листі, тривалість щорічної і додаткової відпустки на роботі за сумісництвом більше, ніж за основним робочим місцем, на 4 дні. У цьому випадку працівник може приступити до роботи за основним місцем роботи, а за сумісництвом — продовжувати перебувати у відпустці; приступити до роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом і скористатись правом на грошову компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки (ст. 24 Закону України «Про відпустки»); оформити на роботі за сумісництвом відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону України «Про відпустки»).
Оплата відпусток провадиться згідно зі статтею 21 Закону України «Про відпустки», якою передбачено, що порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв’язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та інших видів відпусток, яка надається працівникові як на основному робочому місці, так і на робочому місці за сумісництвом (або компенсації за невикористану відпустку) провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки та інших видів відпусток провадиться за основним місцем роботи та за сумісництвом окремо.
Враховуючи норми Порядку, розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати за час відпустки залежить не від місяця видання наказу і кількості цих наказів, а від того, в якому саме календарному місяці згідно з наказом працівникові надається відпустка.
Наприклад, у разі, якщо згідно з наказом працівнику надається щорічна основна відпустка терміном 24 календарні дні з 15 серпня 2016 року, то розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати буде серпень 2015 року — липень 2016 року. Якщо ж за одним наказом працівнику надається щорічна відпустка у серпні 2016 року, а за іншим — додаткова відпустка, яка починається у вересні 2016 року, то при обчисленні середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки розрахунковим періодом буде серпень 2015 року — липень 2016 року, а для оплати часу додаткової відпустки — вересень 2015 року — серпень 2016 року.
2. З 1 січня 2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки (постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»).
Зазначена допомога виплачується згідно з наказом про надання працівникові чергової щорічної відпустки за поточний рік відповідно до затвердженого графіка за основним місцем роботи (за місцем зберігання трудової книжки працівника) у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу, з урахуванням підвищень посадового окладу і без урахування інших доплат та надбавок.
При цьому під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога на оздоровлення.
Медичним працівникам, які працюють у закладі охорони здоров’я за сумісництвом, допомога на оздоровлення виплачується в порядку, визначеному пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та пунктом 5.11 наказу Мінпраці і МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення», зареєстрованого у Мін’юсті 17.10.2005 р. за № 1209/11489, а саме — за рішенням керівника у межах затвердженого фонду заробітної плати або за наявності економії фонду оплати праці.
Отже, головний лікар лікарні, який працює у цій же лікарні за сумісництвом, має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні йому щорічної відпустки за основним місцем роботи і на матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад пропорційно відпрацьованому за сумісництвом часу, за рішенням керівника у межах фонду оплати праці.
3. Відповідно до статті 217 Кодексу законів про працю України на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Працівникам, які працюють за сумісництвом, оплата часу додаткових відпусток у зв’язку з навчанням не передбачена.
Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати відпустку без збереження заробітної плати згідно з пунктом 14 статті 25 Закону України «Про відпустки», яка надається в обов’язковому порядку працівнику-суміснику — терміном до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Водночас слід зазначити, що жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має право перервати таку відпустку і оформити відпустку у зв’язку з навчанням, оскільки відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами (стаття 18 Закону України «Про відпустки»).
Переривання частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною здійснюється за заявою працівника, наказом власника або уповноваженого ним органу. Після закінчення відпустки у зв’язку з навчанням працівнику знову може бути надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про відпустки» працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.
Директор Департаменту О. Товстенко
