від 24 січня 2007 р. № 9/13/133-07
Відділ умов та режимів праці розглянув ваше звернення і повідомляє.
Частиною четвертою ст. 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є використання працівником в обов'язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки.
Тому за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік має бути виплачено грошову компенсацію. Наприклад, якщо тривалість щорічної відпустки працівника 28 календарних днів (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 4 к. д. — щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарні дні він може отримати компенсацію.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
За необхідності відшкодування шкоди з працівника, що звільнився, роботодавець має право звернутися з позовом про відшкодування шкоди до суду.
Начальник відділу
умов та режимів праці Г. Максименко
