У Міністерстві юстиції України розглянуто лист Держкомзему від 24 жовтня 2003 року № 14-26-4/6782 щодо надання роз’яснень стосовно застосування норм статей 38 та 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення при скоєнні особою триваючого правопорушення та повідомляється наступне.
Статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» постановлено, що при перевірці додержання органом (посадовою особою) встановленого ст. 38 КпАП України двомісячного строку застосування адміністративного стягнення судам слід мати на увазі, що при правопорушеннях, які тривають (самоправне зайняття жилого приміщення — ст. 151 КпАП України, порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки — ст. 175, невиконання обов’язків по вихованню і навчанню дітей — ст. 184 та ін.), зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.
В теорії адміністративного права розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення наступним чином.
Так, продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна).
Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.
Враховуючи вищенаведене, на думку Мін’юсту, якщо особа самовільно займає земельну ділянку протягом декількох років, то таке правопорушення буде вважатись триваючим.
Заступник Міністра І. І. Ємельянова
