від 29 червня 2016 р. № 3475/0/10-16/06
Міністерство соціальної політики розглянуло звернення <...> і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших, передбачених законодавством процедур, набуває статусу фізичної особи — підприємця.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Заповнення трудових книжок провадиться власником або уповноваженим ним органом, у якого працює (стажується) особа.
Виходячи зі змісту підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фізична особа — підприємець є самозайнятою особою.
Враховуючи вище викладене, запис про період зайняття особою підприємницькою діяльністю не вноситься до трудової книжки.
Статтею 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» визначено, що державною мовою України є українська мова.
Частиною першою статті 13 вищезазначеного Закону, зокрема передбачено, що паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи.
Відповідно до частини третьої статті 48 КЗпП трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Враховуючи зазначене, працівнику, який приступає до роботи вперше, трудова книжка має бути заведена, в тому числі, фізичною особою — підприємцем.
Разом з цим звертаємо увагу, що пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі — Інструкція) <...>, встановлено, що першу сторінку трудової книжки (на якій вказуються відомості про працівника) має підписати особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього поставити печатку підприємства (або печатку відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.
На нашу думку, оскільки фізична особа — підприємець виступає роботодавцем, то першу сторінку трудової книжки заповнює він і ставить печатку у разі її наявності.
Пунктом 2.21-1 Інструкції визначено, що трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.
Заступник Міністра В. Ярошенко
