від 13 вересня 2018 р. № 2.4-15-2951
Розглянувши лист [...], виконавча дирекція Фонду соціального страхування України в межах своєї компетенції повідомляє таке.
До запитання 1
Починаючи з 01.01.2016 р., фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску на загальних підставах в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105 (далі — Закон № 1105) страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Частиною першою статті 19 Закону № 1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи.
Отже, фізичні особи — підприємці з 01.01.2016 р. у разі настання у них страхового випадку набувають право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду на загальних підставах.
У свою чергу, частинами першою та третьою статті 30 Закону № 1105 визначено, що матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам призначається та надається за основним місцем роботи (діяльності).
Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою — підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою» матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Згідно із пунктом 1.1 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 19.07.2018 р. № 13 (далі — Положення № 13), комісія (уповноважений) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі — комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства), створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство), що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.
Враховуючи вищевикладене, при настанні страхового випадку у фізичної особи — підприємця рішення про призначення матеріального забезпечення приймає особисто фізична особа — підприємець, але враховуючи те, що нормами Закону № 1105 не передбачено документального оформлення такого рішення, вважаємо, що при оформленні такого рішення доцільно використовувати фізичній особі — підприємцю форму протоколу засідання комісії із соціального страхування/рішення уповноваженого.
У разі, якщо страховий випадок настав у найманого працівника, який працює у фізичної особи — підприємця, то у такому випадку фізична особа — підприємець для працівників є страхувальником і при прийнятті рішення необхідно керуватися нормами Положення № 13. Тобто рішення буде приймати комісія або уповноважений із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
До запитання 2
Положення № 13 затверджено правлінням Фонду на виконання абзацу третього частини третьої статті 30 Закону № 1105 і є оновленою версією Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 р. № 25, яке було приведено у відповідність до норм Закону № 1105.
Отже, комісіям із соціального страхування, які створені і діють у страхувальників, не потрібно вносити зміни до документів, на підставі яких вони створені.
У свою чергу, комісії із соціального страхування з 27.07.2018 р. в своїй діяльності повинні керуватися нормами Положення № 13.
Заступник директора С. Лапчик
