Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — виконавча дирекція Фонду) розглянуто Ваш запит та повідомляється наступне.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд), здійснюючи соціальний захист, що включає матеріальне забезпечення потерпілих на виробництві та соціальні послуги у разі настання страхового випадку, охорону життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності, керується законодавством про страхування від нещасного випадку, що визначено статтею 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XTV (далі — Закон № 1105).
Законом № 1105 визначено, що Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням, кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Законом України « Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII (далі — Закон № 2694) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Статтею 17 Закону № 2694 передбачено, що роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я від 21.05.2007 № 246 (далі — Порядок), розроблений на виконання статті 17 Закону № 2694 та визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов’язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.
Таким чином, обов’язки по забезпеченню відповідних оздоровчих заходів працівникам, потребу в яких визначено у Заключному акті, відповідно до вимог чинного законодавства покладено на роботодавців.
Відповідно до статті 16 Закону № 1105 застраховані особи мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, послуги медичної, професійної реабілітації тощо у разі настання страхового випадку.
При цьому, страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків — це нещасний вкладок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці, а застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (стаття 1 Закону № 1105).
Відповідно до статті 42 Закону № 1105 Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення).
Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду.
Організація санаторно-курортного лікування інвалідів, які перебувають на обліку в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, проводиться відповідно до вимог Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого постановою правління Фонду від 31.10.2007 № 49 (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 26.12.2007 за № 1400/14667 (далі — Положення № 49).
Механізм організації цілеспрямованого, своєчасного та ефективного лікування потерпілих виконавчою дирекцією Фонду та її робочими органами визначається Положенням про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженим постановою правління Фонду від 09.06.2010 № 18 (із змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2010 за № 489/17784 (далі — Положення № 18).
Згідно з вимогами пункту 2 розділу I та пункту 3 розділу III Положення № 18 лікування потерпілих здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду та її робочими органами.
Порядок забезпечення додатковим харчуванням потерпілих виконавчою дирекцією Фонду та її робочими органами визначається Положенням про забезпечення додатковим харчуванням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою правління Фонду від 03.11.2011 № 42, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 за № 31/20344 (далі — Положення № 42).
Відповідно до вимог пунктів 1.3 та 1.4 Положення № 42 додаткове харчування призначається потерпілим за прямими наслідками ушкодження здоров’я в результаті нещасних випадків (травм) на виробництві або професійних захворювань з метою забезпечення підвищеної потреби організму потерпілого у харчових речовинах, попередження виникнення недостатності незамінних харчових речовин, використання лікувально-профілактичних властивостей окремих харчових продуктів, які попереджують прогресування деяких професійних захворювань та наслідків нещасних випадків на виробництві, на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікуючий лікар та затверджує МСЕК.
Слід зазначити, що дієтичне харчування згідно із законодавством про охорону праці та додаткове харчування згідно із законодавством в сфері соціального страхування від нещасних випадків є абсолютно різними поняттями.
Наголошуємо, що Звіт про страхову діяльність Фонду містить дані щодо потерпілих на виробництві, які реалізували своє право на отримання необхідних додаткових видів допомоги, потребу в яких визначено МСЕК.
Член комісії з припинення,
заступник директора П. Сливкін
