Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон № 2240) та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд), затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. № 26, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2011 р. за № 111/18849.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Абзацом другим цієї частини передбачено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Починаючи з шостого дня непрацездатності страхувальник здійснює виплату відповідного матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду лише після надходження суми коштів, зазначеної в заяві-розрахунку, на окремий рахунок.
Фінансування страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам з шостого дня тимчасової непрацездатності за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом після прийняття Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Законом № 2240 не передбачено.
Щодо питання звільнення, то відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) України власник або уповноважений ним орган в день звільнення зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Зазначеною статтею визначено, що в день звільнення працівникові мають виплатити суми, належні йому від підприємства, установи, організації, а саме: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи (в тому числі оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком не виробництві), відпускні за невикористані дні відпустки.
Оскільки суми матеріального забезпечення з шостого дня тимчасової непрацездатності застрахована особа отримує від Фонду і за рахунок коштів Фонду, то в даному випадку порушення статті 116 КЗпП України відсутнє.
Водночас повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, роз’яснювальний та рекомендаційний характер.
Директор Департаменту О. Товстенко
