від 5 травня 2011 р. № 149/13/116-11
За статтею 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
Порядок застосування підсумованого обліку робочого часу викладено у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138 <...>.
Графіки роботи складаються на певний проміжок часу, на певний обліковий період, у рамках якого має бути додержана встановлена тривалість робочого тижня, у будь-якому разі має забезпечуватися додержання річного балансу робочого часу, розрахованого на шестиденний робочий тиждень. Такі графіки доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх в дію (п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 р.).
При підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами (включаючи перерву на обід) була не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (частина перша статті 59 КЗпП України), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою як сорок дві години (стаття 70 КЗпП України). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (частина друга статті 59 КЗпП України).
В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше як 12 годин на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до частини 3 ст. 32 КЗпП у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП. При цьому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Отже, режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.
Директор Департаменту О. Товстенко
