На Ваш лист (вх. № 1442/0/1-18 від 22.06.2018) щодо визначення тривалості особливого періоду в Україні у правових позиціях Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повідомляємо.
Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період». Як слушно зазначено у Вашому листі, в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Окрім наведеної постанови, таку саму правову позицію сформульовано і в інших постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14.02.2018 у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20.02.2018 у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21.02.2018 у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18) та ін.
Натомість у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 127/13998/17 (касаційне провадження № 61-11716св18), про яку згадується у Вашому листі, було вказано, що з 18.03.2014 в Україні настав особливий період, тривалість якого пов’язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, тобто 45 діб. Також у цій постанові зазначено, що Указ про демобілізацію останньої шостої черги мобілізованих було ухвалено 26.09.2016, і згідно з цим Указом у жовтні закінчилося звільнення в запас військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період. Проте ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 127/13998/17 (касаційне провадження № 61-11716св18), постановлено в порядку статті 269 Цивільного процесуального кодексу України, зі згаданої постанови від 25.05.2018 виключено посилання на те, що особливий період пов’язується з тривалістю мобілізації (45 діб), і на момент укладення та дії кредитного договору особливий період в Україні не діяв. Відповідну описку усунуто, оскільки вказівка на період стосувалася тривалості мобілізації, а не особливого періоду в України.
Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
З повагою
Голова Верховного Суду В. Данішевська
