від 31 січня 2012 р. № 716/0/3-1-6/12
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України розглянула Ваш лист щодо надання роз’яснень вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі — Порядок), та повідомляє.
Запитання. Відповідно до якого Порядку (№ 1112 чи № 1232) необхідно складати форми актів Н-5 (Н-1), якщо розслідування було розпочато до набуття чинності нового Порядку? Чи потрібно в такій ситуації складати акт за формою НПВ (у разі визнання за результатами розслідування нещасного випадку пов’язаним з виробництвом)?
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, незважаючи на те що з 1 січня 2012 року з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 (далі — Порядок № 1232) визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (далі — Порядок № 1112), розслідування нещасних випадків, що стались до 1 січня 2012 року, проводяться відповідно до вимог Порядку № 1112 та складаються відповідні акти.
Нещасні випадки, про які своєчасно не було повідомлено територіальний орган Держгірпромнагляду за місцезнаходження підприємства або роботодавця потерпілого та внаслідок яких втрата працездатності настала не одразу, а після 1 січня 2012 року, розслідуються і беруться на облік згідно з Порядком № 1232.
Запитання. Чи відносяться до осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, особи, що працюють на умовах цивільно-правового договору?
Стосовно визначення осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, та осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва листом від 03.02.2011 № 999 надано відповідні роз’яснення.
В межах своєї підприємницької діяльності фізична особа укладає цивільно-правовий договір відповідно до Цивільного кодексу України. При укладанні зазначеного договору виконавець не є найманим працівником. Тобто, відповідно до законодавства, фізична особа — підприємець, що зареєстрована в установленому законодавством порядку, є самозайнятою особою. Під терміном «самозайнята особа» відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України мається на увазі платник податку, який є фізичною особою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Крім того, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Платниками єдиного внеску, зазначеними у пунктах 2–14 частини першої статті 4 цього Закону, є застраховані особи відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а саме:
• працівники — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють: у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);
• фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб — підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців).
Таким чином, особи, які в певних випадках, передбачених пунктами 2 — 14 частини першої статті 4 зазначеного Закону, не підпадають під дію цього Закону, відповідно є суб’єктами, на яких поширюється дія пункту 13 Порядку.
Враховуючи вищевикладене, рішення щодо визнання нещасного випадку пов’язаним з виробництвом і складання відповідних актів приймається виключно комісією з розслідування, яку утворює територіальний орган Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку.
Формулювання проблеми. Голова комісії зобов’язаний письмово проінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його або її права і з початку роботи комісії запросити до співпраці (п. 42 Порядку).
Запитання. Чи може бути підставою продовження розслідування нещасного випадку невиявлення протягом 3 (10) робочих днів, передбачених для розслідування (спеціального розслідування), особи, яка представляє потерпілу особу? Яким чином виявити особу, яка представляє інтереси потерпілого?
Обов’язки спеціальної комісії визначено пунктом 42 Порядку. Одним із цих обов’язків є здійснення зустрічі з потерпілим (якщо це можливо) або членами його сім’ї чи уповноваженою особою, яка представляє його інтереси, щодо роз’яснення їх прав у зв’язку з настанням нещасного випадку. Протокол зустрічі членів спеціальної комісії з членами сім’ї потерпілого чи уповноваженою особою, яка представляє їх інтереси, долучається до матеріалів спеціального розслідування, відповідно до вимог пунктів 50 та 51 Порядку.
Тобто, у випадку коли не вдалося з поважних причин (незадовільний стан здоров’я потерпілого, відсутність членів сім’ї або представника, що представляє його інтереси, тощо) протягом 10 робочих днів організувати зустріч з вищезазначеними особами, строк спеціального розслідування, визначений пунктом 41 Порядку, може бути продовжений органом, який утворив спеціальну комісію.
Формулювання проблеми. Нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом ... «якщо здійснювався проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору» (пп. 5 п. 15 Порядку).
Запитання. Чи можна вважати не пов’язаним з виробництвом нещасний випадок, що стався під час проїзду на роботу чи з роботи на особистому транспортному засобі, який використовувався у службових інтересах (за наявності відповідного договору з роботодавцем та за його відсутності)?
Щодо визнання або невизнання нещасного випадку, який стався під час проїзду на роботу чи з роботи на власному автотранспортному засобі, пов’язаним з виробництвом повідомляємо наступне.
Перелік обставин, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, визначений у пункті 15 Порядку, в тому числі:
- проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору;
- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт.
Під час проведення розслідування спеціальна комісія, відповідно до пункту 42 Порядку, зобов’язана з’ясувати обставини і причини настання нещасного випадку. Якщо комісією встановлено, що потерпілий використовував власний автотранспортний засіб в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт, то на зазначений випадок поширюється дія Порядку, а випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1.
У випадку непідтвердження факту його використання в інтересах підприємства на даний випадок поширюється дія Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270.
Формулювання проблеми. Нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом ... у разі «заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків з’ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів» (пп. 16 п. 15 Порядку).
Запитання. Який порядок дій у разі неотримання висновку компетентних органів про характер стосунків між особами, причетними до події (на практиці такий висновок можна чекати роками або взагалі не отримати конкретної відповіді)?
Нещасні випадки, визначені підпунктом 16 пункту 15 Порядку, не визнаються пов’язаними з виробництвом на підставі висновку компетентних органів щодо підтвердження, або спростування з’ясування між потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, а порядок дій спеціальної комісії — аналогічний діям, визначених Порядком № 1112, який втратив чинність.
Формулювання проблеми. Нещасний випадок, що стався з водієм, машиністом, пілотом, а також членами екіпажу (бригади) транспортного засобу (автомобіля, поїзда, літака, морського та річкового судна тощо) під час перебування в рейсі внаслідок катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, розслідується відповідно до цього Порядку з використанням матеріалів розслідування такої катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, підготовлених відповідними органами.
Відомості про обставини і причини катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, що призвела до настання нещасного випадку, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалежно від порушення кримінальної справи передаються у 10-денний строк після закінчення розслідування відповідними органами підприємству, працівником якого є потерпілий.
Якщо роботодавець не отримав від відповідних органів зазначених відомостей протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, комісія складає акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) і в пункті 10 акта за формою Н-1 зазначає найменування органу, який безпосередньо проводить розслідування, безпосередніх учасників дорожнього руху та осіб, які користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування (п. 31 Порядку).
Запитання. Які записи повинні вноситись до розділів «Причини настання нещасного випадку» та «Заходи щодо усунення причин настання нещасного випадку» актів за формою Н-5 та Н-1 (у разі неотримання протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті від відповідних органів відомостей про обставини і причини катастрофи, аварії та пригоди (події) на транспорті, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства)?
Нещасні випадки, що сталися під час перебування в рейсі внаслідок катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, розслідуються відповідно до Порядку з використанням матеріалів розслідування такої катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, підготовлених відповідними органами.
Порядок дій комісії визначено пунктом 31 Порядку.
У випадку неотримання від відповідних органів зазначених відомостей протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, комісія складає акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом).
Акт за формою Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) на кожного потерпілого під час перебування в рейсі внаслідок катастрофи, аварії та пригоди (події) на транспорті, що користувався транспортним засобом, але не причетний до керування, складається без використання зазначених матеріалів.
Отже, в актах форми Н-5 та Н-1 в розділах «Причини настання нещасного випадку» зазначається найменування органу, який проводить розслідування такої катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, а в розділах «Заходи щодо усунення причин настання нещасного випадку (аварії)» та «Особи, які допустили порушення вимог законодавства» ... «буде розроблено та зазначено після надходження відомостей від відповідного органу».
Формулювання проблеми. Посадова особа органу Держгірпромнагляду в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов’язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасною випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1 (п. 34 Порядку).
Запитання. Скільки разів можна видавати припис за формою Н-9 (в межах одного підприємства)? Яким чином обґрунтувати незгоду з висновками попереднього розслідування нещасного випадку? Чи можна видавати припис за формою Н-9 за відсутності будь-яких матеріалів щодо нещасного випадку (наприклад, у разі приховання факту настання нещасного випадку)? Що таке прихований нещасний випадок?
Пунктом 34 Порядку визначено права посадових осіб органу Держгірпромнагляду у випадку порушення роботодавцями вимог Порядку під час настання нещасного випадку та проведення розслідування.
Контроль за своєчасністю та об’єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків роботодавцями, відповідно до пункту 33 Порядку, здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.
У випадку невиконання роботодавцем обов’язкового до виконання припису за формою Н-9 у визначений Порядком строк до нього застосовуються адміністративні санкції, передбачені статтею 188 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у разі повторного невиконання матеріали передаються органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законодавством.
Стосовно визначення терміну «прихований нещасний випадок» повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 9 Порядку лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою, наведеною у додатку 1 до пункту 9 Порядку, підприємству, де працює потерпілий, та відповідним органам.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 Порядку), протягом доби зобов’язаний утворити комісію та організувати проведення розслідування нещасного випадку відповідно до підпункту 2 пункту 10 Порядку.
Комісія, відповідно до пункту 14 Порядку, зобов’язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення, якщо відсутня необхідність у продовженні строку проведення розслідування, скласти та затвердити відповідні акти.
Після підписання та затвердження актів роботодавець, відповідно до пункту 19 Порядку, протягом доби надсилає їх примірники до організацій та осіб, зазначених в Порядку.
Враховуючи вищевикладене, нещасний випадок можна вважати прихованим, якщо в територіальному управлінні за місцезнаходженням підприємства відсутнє повідомлення від роботодавця про випадок (передбачений пунктом 37 Порядку) по завершенню одного робочого дня з часу надходження повідомлення від лікувально-профілактичного закладу, або не проведено розслідування комісією підприємства по завершенню п’яти робочих днів.
Формулювання проблеми. Якщо територіальним органом Держгірпромнагляду протягом доби не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, розслідування проводиться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного випадку згідно з пунктами 3 — 32 цього Порядку. Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого МОЗ (п. 36 Порядку).
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, випадок смерті або зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов’язків роботодавець зобов’язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв’язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2... територіальному органові Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства. Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту (п. 31 Порядку).
Запитання. Яким чином територіальне управління може прийняти рішення протягом доби про проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, якщо відповідно до п. 6 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості (затверджений МОЗ України від 04.07.2007 № 370) лікувально-профілактичного заклад як мінімум протягом доби повинен надати медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми? Яким чином роботодавець через 3 години буде знати про тяжкість травми потерпілого, перед тим як направити повідомлення у відповідні контролюючі органи? Яким чином роботодавець та територіальне управління можуть визначити, хто буде брати участь у розслідуванні нещасного випадку?
Пунктом 36 Порядку визначено перелік нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, в тому числі випадки з тяжкими наслідками, а також з можливою інвалідністю потерпілого.
Спеціальне розслідування цих випадків проводиться за рішенням Держгірпромнагляду або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.
Роботодавець, відповідно до пункту 37, про такий нещасний випадок зобов’язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв’язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2 Порядку.
Відповідно до пункту 6 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого МОЗ України (надалі — Класифікатор) від 04.07.2007 № 370, медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми надається виключно лікарсько-експертною комісією (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту роботодавця та/або голови комісії.
Оскільки спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки з отриманими травмами, перелік яких визначено пунктом 3 Класифікатора, то для визначення необхідності призначення спеціального розслідування такого випадку достатньо повідомлення роботодавця, згідно з додатком 2 Порядку, де в пункті 6 зазначено характер травм.
Формулювання проблеми. До складу спеціальної комісії входять ... «представник Держсільгоспінспекції у разі, коли нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в ній сільськогосподарських машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів, обладнання тваринницьких ферм, посівних та збиральних машин)» (п. 38 Порядку).
Запитання. Хто може бути представником Держсільгоспінспекції? Чи може бути цим представником державний інспектор Держтехнагляду, який брав безпосередню участь у проведенні технічного огляду сільськогосподарської машини, причетної до нещасного випадку?
Стосовно включення до складу комісії із спеціального розслідування нещасного випадку (далі — спеціальна комісія) представників Держсільгоспінспекції, Інспекції державного технічного нагляду та роботодавця повідомляємо наступне.
У пункті 38 Порядку зазначено, що спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться спеціальною комісією, утвореною територіальним органом Держгірпромнагляду за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.
У разі, коли нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в Держсільгоспінспекції сільськогосподарських машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів, обладнання тваринницьких ферм, посівних та збиральних машин) до складу спеціальної комісії входить за погодженням представник цієї інспекції.
У винятковому випадку до складу спеціальної комісії може входити роботодавець, у якого працює лише одна особа, і саме з нею стався нещасний випадок.
Оскільки серед зазначених представників, які входять до складу спеціальної комісії, визначених пунктом 38 Порядку, Інспекція державного технічного нагляду відсутня, то відповідно включати її представників до складу комісії є безпідставним. Однак в разі необхідності та відповідно до вимог пункту 44 зазначений орган на запит голови спеціальної комісії зобов’язаний безоплатно надавати матеріали та висновки, що стосуються нещасного випадку. Крім того, відповідно до пункту 43 Порядку, її представники можуть бути залучені до роботи експертної комісії.
Формулювання проблеми. Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Держпраці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку (п. 38 Порядку).
Запитання. Який порядок дій у разі неотримання висновку про наявність або відсутність трудових відносин від Держпраці? Який порядок вирішення питання в судовому порядку?
Пунктом 38 Порядку визначено, що факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Держпраці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Відповідно до статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.
Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто (стаття 30 КЗпП), а власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП). Час початку і закінчення щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку (стаття 57 КЗпП), при цьому за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
У разі відмови роботодавця привести фактичні відносини з таким громадянином у відповідність до вимог трудового законодавства, факт трудових відносин, як факт, що має юридичне значення, може бути встановлений лише у судовому порядку відповідно до вимог частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, з метою усунення недоліків при розгляді трудових справ постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що згідно зі статтею 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Комісія під час розслідування повинна взяти пояснення з власника або уповноваженого ним органу щодо наявності такої домовленості, або отримати пояснення свідків, які підтвердять факт такої домовленості.
Формулювання проблеми. Обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є раптове погіршення стану здоров’я потерпілого або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов’язків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обов’язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку (пп. 18 п. 15 Порядку).
Запитання. Який конкретний лікувально-профілактичний заклад встановлює зв’язок погіршення стану здоров’я працівника з впливом на нього небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров’я виконувати роботу? Який порядок встановлення протипоказань потерпілому, якщо він не проходив обов’язкового медичного огляду відповідно до законодавства та відсутні результати дослідження умов праці і виробничого середовища, які передували настанню нещасного випадку?
Стосовно того, який лікувально-профілактичний заклад встановлює зв’язок погіршення стану здоров’я працівника з впливом на нього небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров’я виконувати роботу, повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 64 Порядку віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв’язку захворювання з умовами праці (далі — Процедура) згідно з додатком 14 та переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662.
Відповідно до пункту 3 Процедури медичний висновок щодо встановлення цього зв’язку або протипоказань за станом здоров’я виконувати роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування або обстеження потерпілого у формі рішення лікарсько-експертної комісії на запит роботодавця та/або голови комісії.
У такому запиті та доданих до нього матеріалах повинні міститися необхідні відомості про обставини нещасного випадку, результати дослідження умов праці і виробничого середовища, зокрема кількісні і якісні характеристики небезпечних, шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, які передували настанню нещасного випадку.
Формулювання проблеми. Класифікатор причин настання нещасного випадку містить код 32 — особиста необережність потерпілого.
Запитання. За якими критеріями визначається особиста необережність потерпілого?
Стосовно визначення терміну «особиста необережність потерпілого», який зазначено в коді 32 Класифікатора Порядку та є причиною настання нещасного випадку, повідомляємо.
Як свідчить практичний досвід, однією з причин настання нещасних випадків є особиста необережність потерпілого.
Статтею 14 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.
Отже, у разі якщо під час розслідування нещасного випадку комісією не було встановлено впливу шкідливих та небезпечних виробничих факторів на потерпілого, не встановлено технічних та організаційних причин настання нещасного випадку, а також якщо потерпілим не було допущено порушень вимог інструкцій (правил тощо), можна вважати, що даний нещасний випадок стався внаслідок особистої необережності потерпілого.
Запитання. Який порядок анулювання актів за формою Н-5 та Н-1 при проведенні повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку? Який порядок внесення змін до існуючих актів за формою Н-5 та Н-1 (наприклад, у разі виявлення технічної помилки та коли розіслані матеріали)?
Стосовно механізму виправлення допущеної помилки або неточності в затверджених актах форми Н-5 та Н-1 та скасування попередніх актів розслідування повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 33 Порядку контроль за своєчасністю та об’єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.
Відповідно до вимог пункту 34 Порядку посадова особа органу Держгірпромнагляду має право видавати обов’язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою — підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.
Отже, в разі, якщо комісією з розслідування під час складання актів за формою Н-5 та Н-1 допущено помилки або неточності, посадова особа Держгірпромнагляду має право відповідно до пункту 34 Порядку видавати обов’язковий для виконання роботодавцем припис за формою Н-9 щодо проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затверджених актів форми Н-5 та/або Н-1.
На виконання вимог зазначеного припису комісія з розслідування нещасного випадку складає нові акти, до яких вносяться необхідні зміни та уточнення, які після затвердження надсилаються роботодавцем особам та органам, визначеним у Порядку.
При цьому на раніше складених актах робиться запис про підставу втрати їх чинності та зазначається номер та дата нових актів. Відповідні зміни також вносяться до журналу реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків (додаток 7 Порядку).
Запитання. Які кваліфікаційні вимоги до членів комісій? Чи повинен член комісії проходити навчання з питань охорони праці?
Стосовно кваліфікаційних вимог щодо членів комісії із розслідування нещасного випадку ... повідомляємо.
Відповідно до вимог пункту 11 Порядку до складу комісії з розслідування нещасного випадку входять: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок — представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки — уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.
Згідно з вимогами Закону України «Про охорону праці» посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять за рахунок роботодавця навчання та перевірку знань з питань охорони праці, порядок яких регламентовано Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15 і зареєстрованим в Мін’юсті України 15.02.2005 за № 231/10511 (далі — Типове положення).
До програм навчання з охорони праці в обов’язковому порядку включаються питання щодо вивчення основних вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
У пункті 1.3 Типового положення зазначено, що його вимоги є обов’язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб’єктами господарської діяльності (далі — підприємства) незалежно від форми власності та видів діяльності.
Таким чином, для участі в роботі комісії з розслідування нещасних випадків на підприємстві повинні залучатися особи, які згідно з чинним законодавством пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Запитання. Чи має пріоритет акт за формою Н-5 над актом за формою Н-1 під час розслідування гострих професійних захворювань? Чи можна отримати відшкодування шкоди внаслідок гострого захворювання за наявності акта за формою Н-1 та відсутності акта за формою Н-5?
Стосовно пріоритету акта за формою Н-5 над актом за формою Н-1 під час розслідування гострих професійних захворювань, а також щодо отримання відшкодування шкоди потерпілому внаслідок гострого професійного захворювання за наявності акта за формою Н-1 повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 47 Порядку, за результатами спеціального розслідування складається акт за формою Н-5, на підставі якого (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) акт за формою Н-1, картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку.
Враховуючи, що в акті за формою Н-5 зазначається висновок комісії щодо визнання (невизнання) нещасного випадку пов’язаним чи непов’язаним з виробництвом, то можна вважати, що він є пріоритетним над актом за формою Н-1.
Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Запитання. Який порядок дій у разі категоричної відмови від підписання членом комісії акта за формою Н-5 (Н-1)? Чи можна складати акт про відмову від підпису членом комісії та чим це регламентується? Чи може бути притягнена до відповідальності (наприклад штрафу) особа у разі невиконання доручень голови комісії або відмови підписання акта за формою Н-5 (Н-1)?
Щодо порядку дій у разі відмови підписання членом комісії акта за формою Н-5 (Н-1) повідомляємо наступне.
Відповідно до Конституції України Порядок є обов’язковим до виконання.
Участь у складі спеціальної комісії відповідних представників визначено Порядком. Таким чином, нормативно-правовими актами посадову особу уповноважено на виконання певних дій — її службових обов’язків.
Отже, слід зазначити, що члени комісії є представниками певних підприємств, установ та організацій, на яких розповсюджуються вимоги трудового законодавства, зокрема трудового розпорядку, на яких покладаються певні обов’язки.
Оскільки їх делеговано для участі у роботі комісії із розслідування нещасного випадку, на цей період до їх функціональних обов’язків як членів комісії відносяться усі заходи, що передбачені Порядком.
З приводу прийняття рішень, потрібно підкреслити, що кожному члену комісії гарантується право на окрему думку. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід’ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.
Із урахуванням зазначеного, кожен член комісії має право на окрему думку, яка є невід’ємною частиною матеріалів розслідування, тобто має статус публічної, однак зазначене не позбавляє обов’язку щодо підписання акта.
Крім того, відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи Держгірпромнагляду мають право у такому випадку надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.
<...>
Заступник Голови
Держгірпромнагляду С. В. Дунас
