У зв’язку із зверненням щодо надання роз’яснення законодавства стосовно визначення терміна «місцезнаходження юридичної особи» Міністерство юстиції повідомляє.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон).
Згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору.
Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи — адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями «місцезнаходження юридичної особи» і не містять визначень щодо «фактичної» чи «юридичної» адреси юридичної особи.
Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов’язково міститися в установчих документах юридичної особи.
При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах.
Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.
Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Міністр П. Петренко
