від 28 грудня 2017 р. № 568/0/22-17/134
Юридичним департаментом Міністерства розглянуто лист <...> і в межах компетенції повідомляється.
Відповідно до статті 2 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Поняття «фізична особа — підприємець» в сукупності теж охоплюється поняттям «фізична особа», оскільки громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур лише набуває нової ознаки — «підприємець», не втрачаючи при цьому статусу фізичної особи.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 142 КЗпП встановлено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Таким чином, відсутність у роботодавця правил внутрішнього трудового розпорядку є порушеннями законодавства про працю.
Роботодавці, винні у порушенні законодавства про працю, несуть зокрема фінансову (стаття 265 КЗпП) та адміністративну відповідальність (стаття 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України).
Крім цього, вважаємо, що оскільки фізична особа — підприємець у розумінні норм КЗпП виступає роботодавцем, то він має розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому трудовим колективом у даному випадку є особи, які уклали з фізичною особою — підприємцем трудовий договір.
Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер.
Директор Юридичного департаменту О. Туліна
