ДАТА ПІДПИСАННЯ: 25.06.69 р.
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 19.01.72 р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 08.09.2004 р.
Додатково див.
Рекомендацію
від 25 червня 1969 року N 133,
Статус Конвенції станом
на 25 лютого 2008 року
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 4 червня 1969 року на свою 53-тю сесію,
беручи до уваги положення існуючих міжнародних конвенцій з питань праці, що стосуються інспекції праці, як, наприклад, Конвенції 1947 року про інспекцію праці, яка застосовується до промисловості і торгівлі, та Конвенції 1958 року про плантації, яка охоплює обмежену категорію сільськогосподарських підприємств,
враховуючи бажаність прийняття міжнародних норм щодо інспекції праці в сільському господарстві взагалі,
постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо інспекції праці в сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять п’ятого дня червня місяця тисяча дев’ятсот шістдесят дев’ятого року нижченаведену конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві:
Стаття 1
1. У цій Конвенції термін «сільськогосподарське підприємство» означає підприємства або частини підприємств, які займаються обробкою землі, тваринництвом, включаючи розведення худоби і догляд за нею, лісовим господарством, садівництвом, первісною переробкою продуктів сільського господарства самим землеробом чи будь-якими іншими видами сільськогосподарської діяльності.
2. Коли це необхідно, компетентний орган влади, після консультацій з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі є, проводить розмежування між сільським господарством, з одного боку, і промисловістю та торгівлею — з іншого, таким чином, щоб не виключити жодного сільськогосподарського підприємства з національної системи інспекції праці.
3. У будь-якому разі, коли є сумнів, чи застосовна конвенція до якого-небудь підприємства або частини підприємства, питання вирішується компетентним органом влади.
Стаття 2
У цій Конвенції термін «законоположення», крім законів і постанов, включає арбітражні рішення і колективні договори, які мають чинність закону, застосування яких забезпечується інспекторами праці.
Стаття 3
Кожний член Міжнародної організації праці, щодо якого ця Конвенція є чинною, зобов’язаний мати систему інспекції праці в сільському господарстві.
Стаття 4
Система інспекції праці в сільському господарстві застосовується до сільськогосподарських підприємств, на яких працюють працівники за наймом або учні, незалежно від виду їхньої винагороди і типу, форми або тривалості їхнього трудового договору.
Стаття 5
1. Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може в заяві, що супроводжує ратифікацію, взяти на себе зобов’язання поширювати свою систему інспекції праці в сільському господарстві також на одну або кілька наступних категорій осіб, які працюють на сільськогосподарських підприємствах:
a) орендатори, які не використовують найману працю, здольники та сільськогосподарські працівники аналогічних категорій;
b) особи, які беруть участь у колективному господарстві, як, наприклад, члени кооперативу;
c) члени сім’ї керівника сільськогосподарського підприємства згідно з визначенням національного законодавства.
2. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може згодом направити Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву, якою він бере на себе зобов’язання поширити свою систему інспекції праці в сільському господарстві на одну або кілька категорій осіб, зазначених у попередньому пункті, які ще не охоплені через попередню заяву.
3. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зазначає у своїх доповідях, які подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, в якій мірі він застосовує або має намір застосовувати положення Конвенції щодо тих категорій осіб, зазначених в пункті 1, які не охоплені через попередню заяву.
Стаття 6
1. Система інспекції праці в сільському господарстві має такі функції:
a) забезпечувати застосування положень законодавства в галузі умов праці та захисту працівників на роботі, як, наприклад, положень про робочий час, заробітну плату, щотижневий відпочинок і відпустки, безпеку праці, охорону здоров’я і побутове обслуговування, використання праці жінок, дітей і підлітків, та щодо інших подібних питань в тій мірі, в якій контроль за дотриманням зазначених положень накладено на інспекторів праці;
b) надавати підприємствам і працівникам технічну інформацію та консультації щодо найбільш ефективних засобів дотримання законоположень;
c) інформувати компетентний орган влади щодо недоліків або зловживань, які не підпадають під дію існуючих законоположень, і надавати їм пропозиції щодо вдосконалення законодавства.
2. Національне законодавство може покладати на інспекторів праці в сільському господарстві консультативні функції або функції контролю за застосуванням законоположень щодо умов життя працівників та їхніх сімей.
3. Будь-які додаткові зобов’язання, які можуть бути покладені на інспекторів праці в сільському господарстві, не повинні заважати їм ефективно виконувати свої основні обов’язки або яким би то не було чином завдавати шкоди авторитетові та неупередженості, які потрібні інспекторам у їхніх стосунках з роботодавцями та працівниками.
Стаття 7
1. У тому ступені, в якому це сумісно з адміністративною практикою члена Організації, інспекція праці в сільському господарстві знаходиться під наглядом і контролем центрального органу.
2. Для федеративної держави вислів «центральний орган» може означати або центральний орган федерації, або центральний орган однієї із складових частин федерації.
3. Інспекція праці в сільському господарстві може, наприклад, здійснюватися:
a) єдиним органом інспекції праці, який відповідає за всі сектори господарської діяльності;
b) єдиним органом інспекції Праці з внутрішньою функціональною спеціалізацією, забезпеченою завдяки відповідній підготовці тих інспекторів, на яких буде покладена інспекція праці в сільському господарстві;
c) єдиним органом інспекції праці з внутрішньою інституційною спеціалізацією, забезпеченою шляхом створення технічно кваліфікованої служби, на співпрацівників якої буде покладена інспекція праці в сільському господарстві;
d) спеціалізованою службою інспекції сільського господарства, діяльність якої буде контролюватись центральним органом, який має також повноваження щодо інспекції праці в інших галузях, наприклад: у промисловості, на транспорті та в торгівлі.
Стаття 8
1. Персонал інспекції складається з державних службовців, статус і умови роботи яких забезпечують міцність службового становища і роблять їх незалежними від будь-яких змін в уряді або будь-якого небажаного зовнішнього впливу.
2. Наскільки це сумісно з національним законодавством чи практикою, члени Організації можуть включати у свої системи інспекції праці в сільському господарстві співпрацівників або представників професійних організацій, діяльність яких доповнювала б роботу державних інспекторів. Цим співпрацівникам і представникам мають забезпечуватись гарантія стабільності інших функцій і незалежність від якого би то не було небажаного зовнішнього впливу.
Стаття 9
1. За умови дотримання всіх вимог набору співпрацівників державних служб, які можуть приписуватись національним законодавством, інспектори праці в сільському господарстві набираються виключно на підставі їхньої придатності до виконання завдань, які будуть на них покладені.
2. Методи перевірки такої придатності визначаються компетентним органом.
3. Інспектори праці в сільському господарстві отримують відповідну підготовку для здійснення своїх функцій і вживають відповідних заходів для забезпечення їм належного додаткового навчання в процесі їхньої роботи.
Стаття 10
До складу персоналу, інспекції можуть призначатися як чоловіки, так і жінки. В разі необхідності на інспекторів-чоловіків та інспекторів-жінок можуть відповідно покладатися специфічні завдання.
Стаття 11
Кожний член Організації вживає необхідних заходів для того, щоб при розв’язанні проблем, які потребують технічних знань, до роботи інспекції праці в сільському господарстві залучалися кваліфіковані експерти та спеціалісти в таких формах, які можуть бути визнані як такі, що найбільш відповідають умовам країни.
Стаття 12
1. Компетентний орган влади вживає відповідних заходів для того, щоб сприяти ефективному співробітництву між службою інспекції праці в сільському господарстві, з одного боку, та урядовими службами, а також громадськими або визнаними установами, які здійснюють аналогічну діяльність, з іншого боку.
2. В разі необхідності компетентний орган влади може або доручати відповідним урядовим службам чи громадським установам виконання деяких функцій з інспекції праці на регіональному або місцевому рівні в порядку допоміжної роботи, або залучати ці служби чи установи до виконання цих функцій за умови, що це не завдасть шкоди застосуванню принципів, встановлених цією Конвенцією.
Стаття 13
Компетентний орган влади вживає відповідних заходів для того, щоб сприяти співпраці між працівниками інспекції праці в сільському господарстві та роботодавцями і працівниками або їхніми організаціями, де такі існують.
Стаття 14
Слід вживати заходів для забезпечення достатньої кількості інспекторів праці в сільському господарстві, щоб можливо було ефективно здійснювати функції інспекційної служби, і ця кількість встановлюється з належним урахуванням:
a) важливості завдань, які повинні виконувати інспектори, зокрема:
i) кількості, характеру, розміру і розташування сільськогосподарських підприємств, які підлягають інспектуванню;
ii) чисельності і категорій працівників, зайнятих на цих підприємствах;
iii) кількості та складності законоположень, застосування яких їм належить забезпечити;
b) матеріальних засобів, наданих у розпорядження інспекторів; та
c) практичних умов, у яких повинні здійснюватися інспекційні відвідування, щоб бути ефективними.
Стаття 15
1. Компетентний орган влади вживає необхідних заходів для того, щоб у розпорядженні інспекторів праці в сільському господарстві були:
a) місцеві бюро, розташовані з урахуванням географічного положення сільськогосподарських підприємств та існуючих засобів зв’язку, обладнані відповідно до потреб інспекційної служби і доступні в міру можливості для всіх заінтересованих осіб;
b) транспортні засоби, необхідні для здійснення їхніх функцій в разі, якщо немає відповідних засобів громадського транспорту.
2. Компетентний орган влади вживає необхідних заходів з метою відшкодування інспекторам праці в сільському господарстві всіх проїзних і будь-яких додаткових витрат, необхідних для здійснення їхніх функцій.
Стаття 16
1. Інспектори праці, забезпечені документами, які засвідчують їхні повноваження, мають право на:
a) безперешкодний доступ без попереднього повідомлення і в будь-який час дня або ночі в будь-яке місце роботи, яке підлягає інспектуванню;
b) відвідання в денний час усіх приміщень, що їх вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспектуванню;
c) здійснення контролю, перевірки або розслідування, що їх вони можуть вважати необхідними, щоб переконатися в тому, що законоположення суворо дотримуються, і, зокрема:
i) наодинці або в присутності свідків опитувати роботодавця чи персонал підприємства або будь-яку особу, яка працює на підприємстві, щодо всіх питань, що стосуються застосування законоположень;
ii) вимагати в порядку, передбаченому національним законодавством, надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписане законодавством з питань умов життя і праці, з метою перевірки їхньої відповідності законоположенням і зняття з них копій або здійснення виписок;
iii) виключати або брати з собою для аналізу зразки використовуваних або оброблюваних продуктів, матеріалів та речовин за умови повідомлення роботодавця або його представника про те, що продукти, матеріали, зразки або речовини були виключені або винесені з цією метою.
2. Інспектори праці не можуть входити, згідно з підпунктами «a» чи «b» пункту 1 цієї статті, у приватне житло керівника сільськогосподарського підприємства, за винятком випадків, коли є згода цього керівника або особливий дозвіл компетентного органу влади.
3. У разі інспекційного відвідання інспектори повідомляють про свою присутність роботодавця або його представника, а також працівників або їхніх представників, крім випадків, коли вони вважають, що таке повідомлення може завдати шкоди ефективному виконанню ними своїх функцій.
Стаття 17
Органи інспекції праці в сільському господарстві беруть участь таким чином і в таких випадках, як це може встановити компетентний орган влади, у проведенні попереджувального контролю нових установок, нових матеріалів або речовин і нових процесів обробки чи переробки продуктів, які можуть становити загрозу здоров’ю працівників чи безпеці праці.
Стаття 18
1. Інспектори праці в сільському господарстві мають право вимагати вжиття заходів для усунення недоліків, відзначених у будь-якій споруді, розміщенні обладнання або методах праці на сільськогосподарських підприємствах, включаючи використання небезпечних матеріалів або речовин, що їх вони мають підстави вважати такими, що загрожують здоров’ю працівників чи безпеці праці.
2. Для того, щоб інспектори праці могли вживати таких заходів, вони отримують повноваження, за умови дотримання права на оскарження в судових або адміністративних органах, яке може бути передбачене законодавством, давати розпорядження або вимагати, щоб було зроблене розпорядження:
a) щодо внесення в певний термін у споруди, установи, приміщення, інструменти, обладнання або машини таких змін, які необхідні для забезпечення суворого застосування законоположень з питань здоров’я працівників або безпеки праці;
b) щодо вжиття заходів, які підлягають негайному виконанню, аж до припинення роботи, в разі безпосередньої загрози здоров’ю працівників чи безпеці праці.
3. Якщо передбачена в пункті 2 процедура несумісна з адміністративною чи судовою практикою члена Організації, інспектори мають право звертатися до компетентного органу влади з тим, щоб він зробив розпорядження або поставив вимогу щодо вжиття заходів, які підлягають негайному виконанню.
4. Недоліки, виявлені інспектором під час відвідання підприємства, а також розпорядження, які зроблені ним відповідно до пункту 2, або розпорядження, про прийняття яких він має намір просити відповідно до пункту 3, негайно доводяться до відома роботодавця і представників працівників.
Стаття 19
1. Інспектори праці в сільському господарстві повинні інформувати щодо нещасних випадків на виробництві та щодо професійних захворювань у сільськогосподарському секторі в тих випадках і таким чином, як це приписано національним законодавством.
2. Інспектори праці беруть участь в міру можливості в будь-якому розслідуванні на місці причин найбільш серйозних нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, особливо коли вони відбуваються з кількома працівниками або мають смертельний наслідок.
Стаття 20
За умови дотримання винятків, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторам праці в сільському господарстві:
a) забороняється мати прямий або непрямий інтерес у справах підприємств, які знаходяться під їхнім контролем;
b) ставиться за обов’язок, під загрозою відповідних санкцій або дисциплінарних заходів, не розголошувати, навіть після уходу з посади, виробничі або комерційні таємниці або ж виробничі процеси, з якими вони могли ознайомитись під час здійснення своїх функцій;
c) приписується вважати абсолютно конфіденційним джерело всякої скарги на недоліки, небезпеки в трудових операціях, чи порушення законоположень і не повідомляти роботодавцю чи його представнику про те, що інспекційне відвідання було зроблене у зв’язку з отриманням такої скарги.
Стаття 21
Сільськогосподарські підприємства інспектуються так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних законоположень.
Стаття 22
1. Особи, які порушують законоположення або ухиляються від дотримання законоположень, здійснення яких покладене на інспекторів праці в сільському господарстві, негайно піддаються судовому або адміністративному переслідуванню без попереднього повідомлення. Однак національне законодавство може передбачати винятки щодо таких випадків, коли повинне робитися попереднє повідомлення про те, щоб виправити становище або вжити запобіжних заходів.
2. Інспектори праці мають право самі вирішувати питання щодо того, чи слід робити попередження або давати поради замість того, щоб порушувати чи рекомендувати порушувати переслідування.
Стаття 23
Якщо самі інспектори праці в сільському господарстві не мають права порушувати переслідування, вони повинні мати повноваження подавати доповіді щодо порушень законоположень безпосередньо органу влади, уповноваженому порушувати переслідування.
Стаття 24
Національне законодавство передбачає та ефективно застосовує відповідні санкції за порушення законоположень, застосування яких підлягає контролю з боку інспекторів праці в сільському господарстві, та за протидію інспекторові праці під час здійснення ним своїх обов’язків.
Стаття 25
1. Інспектори праці або місцеві інспекційні служби періодично подають центральному органу інспекції доповіді щодо результатів своєї діяльності в сільському господарстві.
2. Ці доповіді складаються в такій формі та охоплюють такі питання, які час від часу приписуються центральним органом інспекції. Вони подаються так часто, як цього потребує центральний орган, але в усякому разі не рідше одного разу на рік.
Стаття 26
1. Центральний орган інспекції публікує щорічну доповідь щодо діяльності служб інспекції праці в сільському господарстві або у вигляді окремої доповіді, або у вигляді частини своєї загальної щорічної доповіді.
2. Такі щорічні доповіді публікуються в розумний термін, що ні в якому разі не перевищує 12 місяців після закінчення року, до якого вони відносяться.
3. Копії щорічних доповідей направляються не пізніше трьох місяців після опублікування їх Генеральному директорові Міжнародного бюро праці.
Стаття 27
У щорічних доповідях, що публікуються центральним органом інспекції, висвітлюються, зокрема, такі питання, в тій мірі, в якій вони підпадають під контроль цього центрального органу:
a) закони і постанови щодо діяльності інспекції праці в сільському господарстві;
b) персонал інспекції праці в сільському господарстві;
c) статистичні дані щодо сільськогосподарських підприємств, які підлягають інспектуванню, та щодо чисельності працівників, зайнятих на цих підприємствах;
d) статистичні дані щодо інспекційних відвідувань;
e) статистичні дані щодо порушень і застосованих санкцій;
f) статистичні дані щодо нещасних випадків на виробництві, включаючи їхні причини;
g) статистичні дані щодо професійних захворювань, включаючи їхні причини.
Стаття 28
Офіційні документи щодо ратифікації цієї Конвенції направляються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Стаття 29
1. Ця Конвенція зв’язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.
3. Згодом ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
Стаття 30
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, направленим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і в річний термін після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористується своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв’язаний на наступний період в десять років і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
Стаття 31
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці щодо реєстрації всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації щодо реєстрації отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 32
Генеральний директор Міжнародного бюро праці направляє Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію, заяв і актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Стаття 33
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за необхідне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її цілковитий або частковий перегляд.
Стаття 34
1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не буде передбачено інше, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглядної конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 30, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності;
b) починаючи з дати набуття чинності новою, переглядною конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглядну конвенцію.
Стаття 35
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
