Державна фіскальна служба України розглянула та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Стосовно можливості юридичної особи виконувати обов’язки (функції) та права платника податків, що визначені нормами чинного податкового, іншого законодавства України без призначення директора (іншого керівника) в Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ), за умови, що господарська діяльність не ведеться, а в ТОВ призначено особу-підписанта (відомості про яку будуть внесені в ЄДР), що згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ є уповноваженою особою на складання, підписання та подання податкових декларацій, звітів ЄСВ, бухгалтерських, фінансових звітів ТОВ за умови відсутності на підприємстві штатних працівників.
Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (п. 3 ст. 8 Закону № 996).
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, зокрема самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.
Таким чином, враховуючи положення Закону № 996, платник податку на прибуток повинен виконувати обов’язки (функції) платника податків, визначені нормами податкового законодавства, навіть при відсутності господарської діяльності підприємства та за відсутності на підприємстві штатних працівників.
Щодо ведення податкової, бухгалтерської, звітності з ЄСВ, фінансової звітності та подачі ТОВ податкової декларації (у тому числі з податку на прибуток підприємств («нульовки»), в порядку, визначеному ст. ст. 46, 48 Кодексу, за підписом особи-підписанта (відомості про яку будуть внесені в ЄДР), що згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ є уповноваженою особою на складання, підписання та подання податкових декларацій, звітів ЄСВ, бухгалтерських, фінансових звітів ТОВ за умови відсутності на підприємстві штатних працівників, та у зв’язку з припиненням трудових взаємовідносин з директором ТОВ.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі — податкова декларація) — документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 цього Кодексу (п. 46.2 ст. 46 Кодексу).
Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Кодексу).
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до п. 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому Кодексом.
Отже, враховуючи положення ст. ст. 46, 48, 49 Кодексу та Закону № 996, підприємство повинно вести податкову, бухгалтерську, звітність з ЄСВ, фінансову звітність та подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків відповідно до ст. ст. 46, 48 Кодексу за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 585), навіть за умови припинення трудових взаємовідносин з директором підприємства, відсутності на підприємстві штатних працівників.
Щодо відповідальності (фінансової, адміністративної тощо) за подання податкової декларації (у тому числі з податку на прибуток підприємств), в порядку, визначеному ст. ст. 46, 48 Кодексу, а також фінансової, бухгалтерської, звітності з ЄСВ, іншої звітності за підписом особи-підписанта, яка є уповноваженою особою на складання, підписання та подання податкової, бухгалтерської, фінансової, звітності з ЄСВ, іншої звітності ТОВ за умови відсутності на підприємстві штатних працівників, та у зв’язку з припиненням трудових взаємовідносин з директором ТОВ.
Відповідно до ст. 8 Закону № 996 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Згідно з п. 120.1 ст. 120 Кодексу, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Такі ж дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Стосовно подання страхувальниками звіту щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з невикористанням праці фізичних осіб.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).
Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску зокрема є роботодавці.
Пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов’язані подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04 2016 № 441) (далі — Порядок № 435).
Відповідно до п. 11 розділу II Порядку № 435, якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів не подається.
Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
