Рік тому, а саме із серпня 2022 р., запрацювали норми, якими регулюються трудові відносини з нефіксованим робочим часом. Що це таке та як застосовувати такий режим роботи — у статті.
Десятого серпня 2022 р. набрав чинності Закон № 2421, відповідно до якого роботодавці та працівники можуть укладати трудові договори з нефіксованим робочим часом. Запропоноване регулювання трудових відносин за трудовим договором з нефіксованим робочим часом відповідає вимогам Директиви (ЄС) 2019/1152 Європейського Парламенту і Ради від 20.06.2019 р. про прозорі та передбачувані умови праці в ЄС щодо договорів про роботу на вимогу.
Окремо як режим роботи в главу IV «Робочий час» КЗпП нефіксований робочий час не внесений, натомість до ст. 21-1 КЗпП введена нова особлива форма трудового договору — з нефіксованим робочим часом. Отже, як режим роботи він має право на існування і для його правомірного використання потрібно укладати трудовий договір.
Що таке нефіксований робочий час?
Нефіксований робочий час — це режим робочого часу, який передбачається трудовим договором, відповідно до положень якого обов’язок працівника виконувати роботу виникає винятково за умови надання роботодавцем доступної роботи, без встановлення конкретного часу її виконання та гарантій того, що вона надаватиметься постійно.
Укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом з працівником не обмежує інших його трудових прав. Законом № 2421 передбачено, що роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями.
Які існують критерії
для укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом?
Критеріями для запровадження нефіксованого робочого часу є кількість таких трудових договорів в одного роботодавця, яка не може перевищувати:
- 10 % загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець;
- не більше одного такого договору для юридичних осіб, ФОП, які використовують найману працю менш як 10 працівників.
Чи потрібно оформлювати трудовий договір?
Мирний час
Щоб усі умови трудового договору були дотримані, між сторонами укладається договір. Задля легалізації цього Законом № 2421 були внесені зміни і до п. 6-2 ст. 24 КЗпП, якою визначено, що додержання письмової форми трудового договору є обов’язковою умовою, зокрема, і в разі укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом. Це означає, що видання наказу про прийняття працівника на роботу на умовах нефіксованого робочого часу недостатньо.
Прикінцевими положеннями Закону № 2421 було зобов’язано Мінекономіки розробити та затвердити примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом. Відповідно до цих норм Мінекономіки видало наказ «Про затвердження Примірної форми трудового договору з нефіксованим робочим часом» від 26.10.2022 р. № 4179, згідно з яким і затверджено цю форму (заповнену форму див. тут). Тож у разі укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом можна керуватися цієї формою.
Воєнний час
У період дії воєнного стану згідно із частиною першою ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX сторони за згодою визначають форму трудового договору. Таким чином, у період дії воєнного стану письмова форма трудового договору з нефіксованим робочим часом не є обов’язковою.
Тому задля правильного оформлення потрібно, щоб працівник написав заяву, а роботодавець видав наказ[1], що містив би всі умови, які є обов’язковими, відповідно до законодавства. Утім, після завершення дії воєнного стану постане питання щодо оформлення трудового договору в письмовому вигляді, тож краще одразу дотриматися цих правил.
Які обов’язкові умови має містити трудовий договір?
Роботодавець самостійно визначає необхідність і час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та у передбачений трудовим договором строк погоджує з ним режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для її виконання. Мають дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Тобто в трудовому договорі, укладеному на умовах нефіксованого робочого часу, сторони мають визначити його обов’язкові норми. Це інформація про:
- спосіб і мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи;
- спосіб і максимальний строк повідомлення від працівника про готовність виконати роботу або відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою ст. 21-1 КЗпП, коли працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає її виконання поза межами базових днів і годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених цим трудовим договором;
- інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Яка тривалість робочого часу допускається?
Тривалістю робочого часу за таким трудовим договором є кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати. Тобто від працівника можуть вимагати працювати не більше:
- 40 базових годин на тиждень;
- 6 базових днів на тиждень.
Тож до працівника на умовах нефіксованого робочого часу висуваються такі ж вимоги щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, як і до працівника за звичайним трудовим договором. Проте мінімальною тривалістю робочого часу протягом календарного місяця вважаються 32 години.
Відмова працівника від виконання роботи в базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Як оплачується праця?
Праця за трудовим договором із нефіксованим робочим часом оплачується за фактично відпрацьований час.
За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими в договорі розцінками.
У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця має бути виплачена в розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, праця якого оплачується за погодинною системою, — за 32 години робочого часу.
Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше за 32 години, заробітна плата йому виплачуватиметься не менше ніж за 32 години робочого часу.
У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується в розмірі не меншому, ніж передбачено умовами трудового договору, а в разі перевищення нормальної тривалості робочого часу — у порядку, передбаченому ст. 106 КЗпП.
Які особливі права має працівник,
з яким укладено трудовий договір з нефіксованим робочим часом?
Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах установленого в роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.
За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів із дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.
У разі відмови роботодавця укласти строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з такою вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів із дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.
Яка відповідальність за порушення трудових відносин
за трудовим договором з нефіксованим робочим часом?
Відповідно до ст. 265 КЗпП, яка також оновлена Законом № 2421, за порушення трудових відносин за новим видом трудового договору на роботодавців накладатимуть штрафи.
Якщо роботодавець допустить працівника до роботи без оформлення трудового договору з нефіксованим робочим часом, то доведеться сплатити штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (67 000 грн) за кожного працівника, щодо якого скоїли порушення.
До юридичних осіб і ФОП, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої − третьої груп, застосовується попередження.
За перевищення допустимої кількості трудових договорів із нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором із нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи штраф становитиме у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (20 100 грн) за кожного працівника, стосовно якого скоїли порушення.
Список нормативно-правових актів, використаних у статті:
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ
- Закон № 2421 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» від 18.07.2022 р. № 2421-IX
