Відпустка без збереження заробітної плати учасникам війни надається відповідно до п. 4 ст. 25 Закону про відпустки, у якому, зокрема, зазначається, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку, у т. ч. учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України тривалістю до 14 календарних днів щорічно.
Зазначена норма також фактично продубльована у п. 12 частини першої ст. 14 Закону № 3551, у якій вказано, що учасникам війни, серед іншого, надається і така пільга, як одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік.
Зауважимо, що відпустка без збереження заробітної плати учаснику війни (як і інші види відпусток без збереження заробітної плати) може надаватися відповідному працівнику незалежно від того, за яким трудовим договором — безстроковим чи строковим — він працює.
Також слід зазначити, що оскільки відпустка без збереження заробітної плати учаснику війни надається за його бажанням, роботодавець не може в примусовому порядку направити відповідного працівника в таку відпустку.
Хто належить до учасників війни?
Правовий статус учасників війни встановлено в Законі № 3551, відповідно до ст. 4 якого учасники війни поряд з учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни належать до більш широкої (узагальненої) категорії ветеранів війни.
Також у ст. 8 Закону № 3551 зазначається, що учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу в Збройних силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені Законом № 3551.
Конкретне коло осіб, які вважаються учасниками війни, визначено у ст. 9 Закону № 3551. До них, зокрема, належать:
- особи, які у період Другої світової війни навчались у військових училищах, школах і на курсах та які в цей період працювали в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радгоспах, індивідуальних сільських господарствах, на спорудженні оборонних рубежів тощо та на територіях, що після 1944 р. увійшли до складу колишнього Союзу РСР, а також громадяни, які за направленням державних органів колишнього Союзу РСР працювали в державах-союзницях СРСР;
- члени груп самозахисту об'єктових і аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, народного ополчення, що діяли в період Другої світової війни;
- працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії (включаючи Республіку Афганістан у період з 1 грудня 1979 р. по грудень 1989 р.), і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ;
- працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством тощо.
Зрозуміло, що сьогодні учасників війни з кола осіб, які в період Другої світової війни працювали в тилу, серед працівників підприємств, установ, організацій майже не залишилося, але чисельність учасників війни з кола працівників, які брали участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ на деяких підприємствах, може бути достатньо значною.
Також учасникам війни відповідно до ст. 18 Закону № 3551 видається посвідчення учасника війни. До того ж особі, яка є ветераном війни і має право одночасно отримати кілька різних посвідчень (наприклад, учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та/або постраждалого учасника Революції Гідності), видається лише одне посвідчення за її вибором (зразки зазначених посвідчень встановлено постановою КМУ «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» від 12.05.1994 р. № 302 та постановою КМУ «Деякі питання соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності» від 28.02.2018 р. № 119).
Чи мають право учасники війни на інші види відпусток?
Норма ст. 18 Закону № 3551 щодо неможливості отримання ветераном війни одночасно кількох посвідчень з різними статусами ветерана війни, серед іншого, обумовлює і неможливість надання учасникам війни інших видів додаткових відпусток, які передбачені законодавством для інших категорій ветеранів війни. Зокрема, згідно із ст. 16-2 Закону про відпустки додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас законодавством не передбачено надання працівнику один раз на рік лише однієї з відпусток без збереження заробітної плати згідно із ст. 25 Закону про відпустки. Тому роботодавець зобов’язаний надати учаснику війни за його бажанням і інші види відпусток відповідно до ст. 25 Закону про відпустки, якщо учасник війни має на них право за певних обставин.
ПРИКЛАД
Учасник війни подав протягом року кілька заяв про надання йому відповідних видів безоплатних відпусток згідно із ст. 25 Закону про відпустки. А саме в січні 2023 р. як учаснику війни тривалістю 14 календарних днів (п. 4), у березні 2023 р. — як особі, яка одружується, тривалістю 10 календарних днів (п. 8), у липні 2023 р. — як чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, тривалістю 14 календарних днів (п. 2). Усі ці заяви роботодавець зобов’язаний задовольнити.
Також ст. 26 Закону про відпустки передбачена можливість надання працівнику за згодою сторін відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.
Учасник війни також має право подати заяву про надання йому такої відпустки, але роботодавець у цьому випадку вже не зобов’язаний її надавати, але має на це право.
Яка тривалість відпустки, що надається учаснику війни?
Зауважимо, що ст. 25 Закону про відпустки визначена тривалість відпустки без збереження заробітної плати учаснику війни саме як до 14 календарних днів щорічно. Тому строк такої відпустки за бажанням працівника може бути і 13, і 10, і менше календарних днів.
Термін «календарні дні» означає, що зазначена відпустка не продовжується, якщо її період припадає, наприклад, на святкові дні. Крім того, під час вирішення питань щодо тривалості відпустки без збереження заробітної плати, до якої належить і відпустка учаснику війни, слід враховувати й те, що така відпустка згідно із законодавством надається «щорічно» або «на рік», тож вона «прив'язана» до певного року. І хоча у ст. 25 і 26 Закону про відпустки не конкретизовано вид року (робочий чи календарний), відомо, що до відпрацьованого робочого року «прив’язане» надання лише щорічних відпусток. Таким чином, календарні дні відпустки без збереження зарплати, які надаються працівнику щорічно або на рік, виділяються саме на календарний рік. Якщо ж працівник протягом поточного календарного року не скористався правом на відпустку без збереження заробітної плати, то на наступний рік відповідні дні безоплатних відпусток не переносяться.
Можливість поділу відпустки на частини передбачена на законодавчому рівні лише для щорічних відпусток (ст. 12 Закону про відпустки), і це не передбачено для відпусток без збереження заробітної плати. Водночас деякі фахівці з трудового права вважають, що законодавством не визначено обмеження щодо поділу на частини відпусток без збереження заробітної плати і що таку відпустку працівник не зобов’язаний використовувати всю і одразу. Тож відпустку без збереження заробітної плати, тривалість якої розрахована виходячи з кількості календарних днів на рік, фактично можна розділити на частини. Тому, наприклад, учасник війни може подати заяву про приєднання до щорічної основної відпустки 10 календарних днів безоплатної відпустки, a 4 дні відпустки, що залишилися, використати в інший час протягом цього ж календарного року.
Також слід зазначити, що відповідно до законодавства під час відпустки без збереження заробітної плати учаснику війни за працівником зберігаються і основні трудові гарантії, а саме під час відпустки:
- за працівником зберігається його місце роботи (посада);
- продовжує зараховуватися як загальний, так і безперервний стаж роботи, а також стаж роботи за спеціальністю;
- продовжує зараховуватися стаж, що дає право на щорічну основну відпустку;
- роботодавець не має права звільнити працівника з власної ініціативи (у мирний час).
Крім того, згідно із законодавством відпустка без збереження заробітної плати учаснику війни:
- не продовжується, якщо під час неї працівник захворів;
- виключається із розрахункового періоду під час обчислення середньої зарплати для розрахунку оплати за листком непрацездатності.
Як надається безоплатна відпустка під час дії воєнного стану?
Нагадаємо, що Законом № 2136, серед іншого, передбачені деякі особливості регулювання порядку надання відпусток під час дії воєнного стану. Зокрема, у частині другій ст. 12 Закону № 2136 зазначається, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Тому роботодавець, серед іншого, може відмовити і учаснику війни в наданні відпустки без збереження заробітної плати, якщо така особа залучена до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Водночас у Законі № 2136 передбачена можливість, у т. ч. для учасника війни, у певних випадках, порівняно з мирним часом, отримати додаткові дні відпусток без збереження заробітної плати. Зокрема, у частинах третій і четвертій ст. 12 Закону № 2136 зазначається, що:
- протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону про відпустки;
- у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 частини першої ст. 9 Закону про відпустки.
ПРИКЛАД
Учаснику війни, який працює на підприємстві, що не є об’єктом критичної інфраструктури, за його заявою в серпні 2022 р. було надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів згідно з п. 4 ст. 25 Закону про відпустки. Після закінчення зазначеної відпустки у зв’язку з активізацією бойових дій у районі розташування підприємства учасник війни виїхав за кордон, подавши електронною поштою заяву роботодавцю про надання йому відпустки без збереження заробітної тривалістю 90 днів згідно з частиною четвертою ст. 12 Закону № 2136 (і відповідні докази перебування за кордоном, зокрема, фото закордонного паспорта з відміткою про перетинання кордону), яку роботодавець задовольнив. Після повернення на підприємство в листопаді 2022 р. учасник війни знову подав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів, але цього разу згідно із ст. 26 Закону про відпустки за згодою сторін. Але роботодавець, скориставшись своїм правом, відмовив учаснику війни в наданні вже третьої відпустки без збереження заробітної плати.
У мирний час учасник війни не міг би бути звільнений з ініціативи роботодавця під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, а от під час дії воєнного часу згідно з частиною першою ст. 5 Закону № 2136 це можливо (із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки).
Водночас особливості надання інших видів відпусток учаснику війни в умовах воєнного стану згідно із Законом № 2136 поширюються на нього так само, як і на інших працівників.
Як оформити безоплатну відпустку?
Відпустка без збереження заробітної плати учаснику війни оформлюється в такому ж порядку, як і переважна більшість інших відпусток. Тобто працівник — учасник війни подає керівнику підприємства, установи, організації заяву про надання йому відповідного виду відпустки із зазначенням виду відпустки (а також, за необхідності, підстави з посиланням на норму законодавства), дати початку і тривалості відпустки.
Крім того, до заяви працівник додає копію посвідчення учасника війни, якщо вона з певних причин відсутня у відділі кадрів, або зазначає в заяві реквізити посвідчення учасника війни.
На підставі поданої працівником заяви роботодавець видає наказ про надання відпустки, який можна скласти за формою № П-3, затвердженою наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489, або оформити на бланку підприємства.
Також інформація про надання відпустки без збереження заробітної плати учаснику війни вноситься до особової картки працівника (типова форма № П-2, затверджена наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 р. № 495/656).
У табелі обліку використання робочого часу відпустку без збереження заробітної плати учаснику війни позначають буквеним кодом «ДБ» (цифровий код «14»).
Список нормативно-правових актів, використаних у статті
- Закон № 3551 — Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII
- Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР
- Закон № 2136 — Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX
🔷 KadrEX 🔶 facebook 🔷 youtube 🔶 telegram
Олександр ГОНЧАР
експерт із кадрових питань
