Яку статтю вказувати в трудовій книжці в разі звільнення працівника за власним бажанням у зв’язку з веденням бойових дій у районі, в якому розташоване підприємство, та існуванням загрози для життя та здоров’я працівника?
Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника передбачене ст. 38 КЗпП. У ній визначено певний перелік причин, через які працівник має право розірвати трудовий договір у строк, про який він просить, у т. ч. день у день. Серед передбачених цієї статтею причин є так звані «інші поважні причини», до яких можна віднести розірвання трудового договору з ініціативи працівника у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя та здоров’я працівника.
Така підстава для звільнення за власним бажанням працівника з’явилася в березні минулого року внаслідок введення воєнного стану в країні та задля визначення особливостей трудових відносин в умовах воєнного стану. Тож ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) визначено, що працівник, який в умовах воєнного стану примусово не залучений до суспільно корисних робіт, до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, має право звільнитися за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.
Запис про звільнення, внесений роботодавцем до трудової книжки, має відповідати тексту наказу, а отже, підставою внесення буде саме формулювання з цього документа.
Оскільки у ст. 38 КЗпП у переліку причин такої підстави для звільнення, як ведення бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя та здоров’я працівника, немає, на думку автора, запис у трудовій книжці має містити не тільки посилання на норми ст. 38 КЗпП — у ній слід також вказати ст. 4 Закону № 2136 як особливу підставу звільнення працівника за власним бажанням.
