Працівник працює на підприємстві з 01.03.2004 р. і по 01.03.2020 р. включно жодного разу не був у щорічній основній відпустці. Звільняється він 25.02.2023 р. Як розрахувати компенсацію за невикористану відпустку під час звільнення? Чи потрібно оплатити дні накопиченої та невикористаної щорічної відпустки за весь період його діяльності?
Частиною п’ятою ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль.
Ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена:
- фінансова відповідальність за ст. 265 КЗпП на роботодавця у вигляді штрафу в розмірі однієї мінімальної зарплати за кожне таке порушення;
- адміністративна відповідальність за ст. 41 КУпАП на посадових осіб підприємства або на роботодавця-підприємця у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1700 грн.
Вказаний штраф накладається під час перевірки Держпраці, якщо порушення в нарахуванні компенсації виявлять інспектори. Якщо перевірки не буде, то й штрафи не будуть застосовані.
Щорічна відпустка має надаватися вчасно згідно із затвердженим графіком відпусток. При цьому якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку в минулому році або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток на підставі ст. 24 Закону про відпустки. Тому що законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на щорічну відпустку.
Отже, із зазначеної норми випливає, що працівник, який працював на підприємстві та з 01.03.2004 р. по 01.03.2020 р. не користувався правом на щорічну основну відпустку, має право на компенсацію всіх днів накопиченої щорічної основної відпустки в разі звільнення.
У наведеній ситуації роботодавцю фінансово невигідно, якщо працівник роками не ходить у відпустку. Так, у працівника може бути «багаж» з відпустками за минулі роки, коли його зарплата була на рівень нижча, ніж у разі звільнення, адже компенсацію доведеться виплачувати, виходячи з розміру зарплати за останні 12 календарних місяців. Через це, якщо днів відпустки чимало, то й компенсація буде нарахована у значній сумі.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу всіх видів відпусток також проводиться окремо за кожною посадою з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100), виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Під час обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки включаються: основна заробітна плата (оклад, тарифна ставка), доплати, надбавки, премії, що не мають разового характеру, індексація, виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток та допомога по тимчасовій непрацездатності (п. 3 Порядку № 100).
Виплати, які не включаються під час обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, визначено п. 4 Порядку № 100.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Звертаємо увагу: якщо роботодавець не виплатить належних працівникові коштів у день звільнення, то колишній працівник має право звернутися до суду на підставі ст. 233 КЗпП.
Світлана ЩЕРБИНА
консультант з питань бухгалтерського обліку та оподаткування
ЗАПРОШУЄМО ВСІХ КАДРОВИКІВ ПРИЄДНАТИСЯ ДО НАС В TELEGRAM
