Ще більше інформації на нашому сайті KadrEX
З 01.01.2023 р. набирає чинності нова редакція Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV. Ми вже інформували про зміни в загальних рисах, тож підстав для паніки немає. Але зміни є, хоч вони принципово на призначення «лікарняних» і «декретних» не впливають. Про них — у коментарі.
Законом України від 21.09.2022 р. № 2620-IX (далі — Закон № 2620) у новій редакції викладено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) та внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі — Закон № 1058).
Закон № 2620 набирає чинності 01.01.2023 р. і передбачає, що ФСС ліквідується шляхом приєднання до ПФУ, до якого переходять всі права та обов’язки ФСС. До завершення цієї процедури «виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України». Нормативно-правові та розпорядчі акти ФСС діють до затвердження відповідних рішень ПФУ.
Отже, до окремих розпоряджень «партії та уряду» працюємо по-старому.
Закон № 2620 за структурою та змістом майже не відрізняється від Закону № 1105, все те саме.
Новий страховик — ПФУ
У Законі № 1105 був цілий розділ ІІ «Фонд соціального страхування України», що визначав права та обв’язки ФСС, порядок формування, підзвітності тощо. У новому Законі розділ ІІ визначає уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку Пенсійний фонд України, його права та обов’язки тощо.
Пенсійний фонд України має, зокрема, право на:
- проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;
- здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів;
- перевірку обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність тощо.
Це основне, що варто знати про права ПФУ, решта — «бюрократичне». Тому і зміни, внесені до Закону № 1058, не розглядаємо.
Нові терміни
До переліку термінів (ст. 1), якими оперує Закон № 2620, додано два нових: «медичний висновок про тимчасову непрацездатність» і «листок непрацездатності».
Якщо хтось стикається з ними вперше чи призабув, то це два різних документи. Медичний висновок формує лікар за результатами огляду пацієнта у своїй медичній системі та передає ці дані ПФУ, а вже на його основі формується листок непрацездатності в електронній формі, або так званий е-лікарняний. Що цікаво, листок непрацездатності в тексті Закону жодного разу не називається е-лікарняним.
Відповідальність
Відповідальність роботодавця за порушення Закону № 2620 з 01.01.2023 р. не змінюється:
- за порушення порядку використання страхових коштів — відшкодування неправомірно витраченої суми та/або вартості наданих соціальних послуг і штраф у розмірі 50 % такої суми;
- несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів — штраф у розмірі 10 % несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів;
- пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
На відміну від усіх попередніх законів з питань соціального страхування, Законом № 2620 встановлено відповідальність і для лікарів за створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність (ст. 28). Пенсійний фонд має право вимагати від медзакладів відшкодування коштів, виплачених за листками непрацездатності, що сформовані на підставі таких висновків. Своє чергою, медзаклади мають право вимагати повернення цих коштів від лікарів (в порядку регресу).
На жаль, не зовсім зрозуміло: якщо кошти за необґрунтовано створеними медвисновками і листками непрацездатності повертатимуть медзаклади, то працівники та роботодавці — ні?
Строки призначення та виплати
Змінилися строки призначення «декретних» — не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження (було 10). «Лікарняні», як і раніше, призначаються не пізніше 10 робочих днів з дня їх надходження (ст. 24).
Нагадаємо, «звичайний» листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу «Готовий до сплати (виданий)», а з причиною непрацездатності «Вагітність та пологи» — через сім днів з дати відкриття листка непрацездатності.
Обов’язку повідомляти ПФУ про виплату «лікарняних» чи «декретних» окремим повідомленням у ст. 24 Закону № 2620 немає.
Страховий стаж
Порядок та принципи визначення страхового стажу, в т. ч. у разі сплати ЄСВ менше мінімального внеску, не змінилися.
Єдина зміна — уточнення порядку визначення страхового стажу. Раніше було встановлено, що за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб, страховий стаж визначається у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Тепер маємо уточнення: за періоди до 1 липня 2000 р. страховий стаж визначається у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Зміна ніби несуттєва, але чи слід це розуміти так, що з 1 липня 2000 р., серед іншого з 2001 р., коли оновили законодавство про соціальне страхування, вже не потрібно звіряти страховий стаж за трудовою книжкою?
Нагадаємо, роз’яснення ФСС щодо визначення страхового стажу за періодами — за цим посиланням. Чи залишається воно актуальним?
Види страхових виплат
За страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат (ст. 13):
- допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;
- допомога по вагітності та пологах;
- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві).
Закон № 1105 передбачав ще четвертий вид страхових виплат — оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм (з урахуванням змін, внесених 30.06.2021 р. Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» від 03.12.2020 р. № 1053-IX). У ст. 13 оновленого Закону його немає, натомість маємо оплачуваний час тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві (п. 1 ст. 15).
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності
та тривалість її виплати
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати визначає ст. 15 Закону № 2620. Вони зазнали лише незначних змін, та все ж наведемо їх у таблиці.
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності
та тривалість її виплати
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3) догляд за хворим членом сім’ї; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Варто звернути увагу на п. 7 і 8 ст. 22 Закону № 1105 і п. 9 Закону № 2620: не передбачено виплати окремим пунктом «лікарняних» за час перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм — тепер це складова «лікарняних» за п. 1.
У частині другій ст. 15 Закону № 2620 тепер чітко вказано, що «лікарняні» у випадках, зазначених у п. 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачуються ПФУ із 6-го дня непрацездатності, а в усіх інших випадках — з 1-го.
Немає у ст. ст. 15 Закону № 2620 і особливих умов виплати «лікарняних» двом категоріям застрахованих осіб:
- особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, для яких була передбачена виплата з першого дня;
- застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, яким було передбачено надання «лікарняних» не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.
Допомога на поховання
У частині виплати допомоги на поховання (ст. 20) маємо дві зміни.
Додатково уточнюється, що до членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, належать особи, якщо вони:
- були на повному його утриманні;
- одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Допомога на поховання застрахованої особи призначається члену сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі (ст. 23):
- заяви особи, яка здійснила поховання;
- документа, що посвідчує особу;
- витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть.
За Законом № 1105 заява і документ, що посвідчує особу, не вимагалися. А про необхідність надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання ФСС інформував на своєму сайті.
Змінилися умови призначення допомоги на поховання члена сім’ї застрахованої особи. Раніше вона призначалася на підставі свідоцтва про смерть та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи. Тепер, крім заяви та вищезгаданого витягу або довідки про смерть, потрібно надати:
- документи для підтвердження сімейних відносин (народження члена сім’ї та його походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені);
- документи про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні застрахованої особи. При цьому не уточнюється, ким повинні видаватися документи.
Лікування та надання реабілітаційної допомоги в санаторіях
Закон № 2620 уже не містить норм щодо надання лікування у відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм (ст. 29 попередньої редакції Закону № 1105). Тепер це питання регулює окремий закон і ст. 9 Закону № 2620 визначено, що застрахована особа має право на:
- послуги з реабілітації у сфері охорони здоров’я, що надаються відповідно до вимог Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я»;
- послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію;
- відшкодування під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров’я і професійної реабілітації витрат на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, на проїзд особи, яка її супроводжує;
- забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Документи, необхідні для призначення страхових виплат
У ст. 23 Закону № 2620 визначено, що підставою для призначення «лікарняних» і «декретних» є листок непрацездатності, але вже зі згадкою, що він формується на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність (або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною).
Якщо згадаємо про два нових терміни в ст. 1 Закону № 2620 (див. вище), все ж розуміємо, що йдеться про електронний листок непрацездатності. Тому дещо незрозумілими є норми частини першої ст. 23 Закону № 2620 про те, що «у разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров’я, яка його видає»…
Виплата допомог із запізненням
Матеріальне забезпечення, передбачене Законом № 2620, тепер виплачуватиметься, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше 6-ти (було — 12-ти) календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї.
Розмір допомоги та обмеження
У Законі № 2620 залишилися ті ж самі, що й у Законі № 1105, обмеження на призначення допомоги особам, що не мають шести місяців страхового стажу за останні 12 календарних місяців.
Розмір допомоги залежно від страхового стажу також не змінився і становить від 50 % до 100 % середньої зарплати.
Немає в Законі № 2620 жодних «роз’яснень» щодо особливостей виплат допомог гіг-спеціалістам (див. також тут). Уряду наказано привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом № 2620, тож можливо в них будуть наведені якісь приклади.
