ДАТА ПІДПИСАННЯ: 23.04.2001 р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 10.01.2002 р.
ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ: 08.02.2002 р.
Україна та Литовська Республіка, які далі іменуються Сторонами,
прагнучи розвивати співробітництво в галузі соціального забезпечення,
виконуючи зобов’язання, передбачені Угодою між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, що підписана 27 вересня 1994 року у Вільнюсі,
домовились про таке:
Частина I
Загальні положення
Стаття 1
1. Для цілей цього Договору нижченаведені терміни означають:
1) «законодавство» — закони та інші нормативно-правові акти Сторін, що регламентують види соціального забезпечення, які вказані в статті 2;
2) «компетентні органи управління»:
в Україні — Міністерство праці та соціальної політики України;
у Литовській Республіці — Міністерство соціальної охорони та праці Литовської Республіки;
3) «компетентна установа» — орган або відомство, що уповноважені державою на виконання обов’язків згідно з цим Договором;
4) «проживання» — фактичне легальне проживання особи, включаючи його постійне проживання або проживання відповідно до тимчасового виду на проживання з метою отримання права на постійне проживання;
5) «особа, що самостійно займається трудовою діяльністю» — особа, яка займається індивідуальною трудовою діяльністю з метою отримання прибутку і яка відповідно до законодавства кожної із Сторін підлягає державному соціальному страхуванню;
6) «страховий (трудовий) стаж» — періоди сплати зборів державного соціального страхування, роботи за наймом або самостійної трудової діяльності, визначені або визнані такими законодавством, згідно з яким вони накопичені, а також будь-які інші періоди, прирівнені відповідно до цього законодавства до страхового (трудового) стажу;
7) «пенсії» та «допомоги» — пенсії та допомоги, з урахуванням передбачених законодавством підвищень, надбавок та доплат;
8) «відшкодування шкоди» — грошові виплати по відшкодуванню шкоди, вчиненої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням працівником своїх трудових обов’язків, надаються робітникам, а в разі їхньої смерті — особам, що мають право на відшкодування шкоди;
9) «допомоги сім’ям з дітьми» — допомоги, котрі призначаються відповідно до законодавства кожної із Сторін сім’ям, що виховують дітей;
10) «член сім’ї» — особа, визначена або визнана такою на підставі законодавства, за яким призначаються та сплачуються пенсії та допомоги;
11) «роботодавець» — юридична або фізична особа, визначена або визнана такою на підставі законодавства кожної із Сторін.
2. Інші терміни і вирази, що застосовуються у цьому Договорі, мають значення, яке надається їм відповідно до законодавства кожної із Сторін.
Стаття 2
1. Цей Договір поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижчеперераховані види соціального забезпечення:
В Україні —
1) пенсії за віком;
2) пенсії по інвалідності;
3) пенсії за вислугу років;
4) пенсії у разі втрати годувальника;
5) пенсії та відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, та у випадку його смерті з цих причин;
6) допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі), по вагітності та пологах;
7) допомоги сім’ям з дітьми;
8) допомоги по безробіттю;
9) допомоги на поховання.
У Литовській Республіці —
1) пенсії по інвалідності;
2) пенсії по старості;
3) пенсії за вислугу років;
4) пенсії вдовам (удівцям) та пенсії сиротам;
5) відшкодування шкоди в разі трудового каліцтва та професійного захворювання;
6) допомоги по хворобі та материнству;
7) допомоги сім’ям, що виховують дітей;
8) допомоги по безробіттю;
9) допомоги на поховання.
2. Цей Договір поширюватиметься також на закони та інші нормативно-правові акти, що змінюють або доповнюють законодавство, яке регламентує види соціального забезпечення, перераховані у попередньому пункті.
Стаття 3
1. Цей Договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із Сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох Сторін.
2. Цей Договір не поширюється на військовослужбовців збройних сил, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, державної безпеки.
Стаття 4
Права та обов’язки громадян однієї Сторони, а також членів їхніх сімей, незалежно від їхнього громадянства, що проживають на території іншої Сторони, при застосуванні законодавства цієї Сторони, дорівнюються до прав та обов’язків її власних громадян.
Стаття 5
1. Право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги.
2. Якщо цим Договором не передбачено інше, не може бути відмовлено у призначенні пенсії та допомоги, а також відшкодуванні шкоди, на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї Сторони, а призначені не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої Сторони.
3. Положення пункту 2 цієї статті не розповсюджуються на допомоги по безробіттю, допомоги сім’ям з дітьми та допомоги на поховання, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 26.
Частина II
Застосування законодавства
Стаття 6
1. До осіб, що працюють за наймом, а також на осіб, що самостійно займаються трудовою діяльністю, застосовується законодавство Сторони, на території якої вони виконують роботу, якщо статтею 7 цього Договору не передбачено інше.
2. Якщо особа працює за наймом або самостійно займається трудовою діяльністю одночасно на території обох Сторін, то до такої особи застосовується законодавство тієї Сторони, на території якої вона проживає.
3. Якщо особа одночасно працює за наймом на території однієї Сторони та самостійно займається трудовою діяльністю на території другої Сторони, то до такої особи застосовується законодавство тієї Сторони, на території якої вона працює за наймом.
Стаття 7
1. До осіб, що працюють за наймом, зайнятих у роботодавця на території однієї Сторони та направлених цим роботодавцем на територію іншої Сторони для виконання робіт на користь цього роботодавця, продовжує застосовуватися законодавство першої Сторони за умови, що строк роботи цих осіб не перевищує трьох років.
2. До осіб, що працюють за наймом та здійснюють міжнародні перевезення, і виконують роботу на території обох Сторін як працівники автомобільного, залізничного та повітряного транспорту в інтересах роботодавця, зареєстрованого на території однієї із Сторін, застосовується законодавство цієї Сторони.
3. До державних службовців та прирівнених до них осіб, що направлені державними органами однієї Сторони на територію іншої Сторони, застосовується законодавство першої Сторони.
4. До осіб, що працюють за наймом в дипломатичних представництвах та консульських установах як технічний та обслуговуючий персонал, застосовується законодавство Сторони, на території якої вони проживають. Однак ці особи можуть вибрати законодавство Сторони дипломатичних представництв та консульських установ, в яких працюють за наймом, за умови, що вони є громадянами цієї Сторони. Такий вибір здійснюється при заключенні трудового договору або у шестимісячний строк після набрання чинності цим Договором.
5. До членів екіпажу морського судна, а також осіб, що працюють за наймом на морському судні, застосовується законодавство Сторони, під прапором якої судно здійснює плавання.
Стаття 8
При застосуванні положень пунктів 1, 3 і 4 статті 7 цього Договору до осіб, що супроводжують та разом з ними проживають, непрацюючих членів сім’ї застосовується законодавство тієї ж самої Сторони, що й на відповідну особу.
Стаття 9
Сплата зборів державного соціального страхування проводиться відповідно до законодавства тієї Сторони, законодавство якої застосовується відповідно до цього Договору на момент здійснення трудової діяльності.
Частина III
Спеціальні положення для окремих видів соціального забезпечення та допомог
Допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі) та по вагітності та пологах (по материнству)
Стаття 10
Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює набуття, зберігання та поновлення права на допомогу по тимчасовій непрацездатності (по хворобі) або по вагітності та пологах (по материнству) накопиченням страхового (трудового) стажу, то для сумування цього стажу компетентна установа цієї Сторони враховує, по мірі необхідності, страховий (трудовий) стаж, накопичений згідно із законодавством другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає у часі.
Стаття 11
Особам, які після набуття права на допомогу по тимчасовій непрацездатності (по хворобі) та по вагітності та пологах (по материнству) відповідно до законодавства однієї Сторони тимчасово прибувають або переселяються на територію другої Сторони, ці допомоги виплачують компетентні установи першої Сторони відповідно до положень застосованого ним законодавства, так ніби ці особи знаходились на території цієї Сторони.
Стаття 12
До осіб, що отримують пенсії за законодавством обох Сторін, застосовується законодавство щодо медичного страхування (медичного обслуговування) тієї Сторони, на території якої вони проживають. Це правило також застосовується до осіб, що отримують пенсію тільки відповідно до законодавства другої Сторони.
Пенсії по інвалідності, за віком (старості), за вислугу років, пенсії у разі втрати годувальника
Стаття 13
1. При встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї Сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі.
2. Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої Сторони у тій же професії або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах.
Стаття 14
1. Якщо законодавство однієї Сторони ставить призначення пенсій в залежність від умови, відповідно до якої в момент виникнення страхового випадку до відповідної особи або померлого (при призначенні пенсії у разі втрати годувальника) застосовувалось законодавство тієї Сторони, то питання вирішується позитивно і в разі, коли ця умова була виконана на території іншої Сторони.
2. Якщо законодавство однієї Сторони право на пенсію ставить у залежність від певного періоду державного соціального страхування безпосередньо перед настанням страхового випадку, то умова вважається виконаною, якщо відповідна особа на цей період була застрахована відповідно до законодавства іншої Сторони.
Стаття 15
У випадку застосування положень статті 13 цього Договору компетентна установа кожної із Сторін вираховує розмір пенсії та виплачує її тільки за страховий (трудовий) стаж, накопичений згідно із застосовуваним цією компетентною установою законодавством.
Стаття 16
1. Якщо загальна продовженість страхового (трудового) стажу, накопиченого відповідно до законодавства однієї Сторони, складає менш, ніж один рік та, якщо з урахуванням тільки цього стажу згідно із цим законодавством не надається право на пенсію, то цей стаж зараховує для призначення пенсії компетентна установа іншої Сторони.
2. Якщо страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства кожної Сторони, не досягає одного року та право на пенсію не виникає в жодної з них, то весь цей стаж зараховує компетентна установа Сторони, відповідно до законодавства якої при його сумуванні був би досягнутий стаж, що дає право на призначення пенсії.
3. У разі виконання умов пункту 2 цієї статті для надання пенсій відповідно до законодавства обох Сторін, весь стаж зараховує, пенсію призначає та виплачує компетентна установа тієї Сторони, відповідно до законодавства якої накопичений більш тривалий страховий (трудовий) стаж.
Стаття 17
У випадку погіршення стану здоров’я особи, що отримує пенсію по інвалідності від загального захворювання, застосовуються наступні положення:
1) якщо відповідна особа отримувала пенсію відповідно до законодавства тільки однієї Сторони та з моменту її призначення не підпадала під дію законодавства іншої Сторони, то компетентна установа першої Сторони зобов’язана при призначенні пенсії на підставі положень застосовуваного ним законодавства враховувати погіршення стану здоров’я;
2) якщо відповідна особа отримувала пенсію відповідно до законодавства тільки однієї Сторони та з моменту її призначення підпадала під дію законодавства іншої Сторони або отримувала пенсію відповідно до законодавства обох Сторін, то призначення їй пенсії проводиться відповідно до положень статей 13 та 15 з урахуванням погіршення стану здоров’я.
Стаття 18
Якщо особа, що отримує пенсію одного виду на підставі законодавства обох Сторін, набуває право на пенсію іншого виду відповідно до законодавства тільки однієї Сторони та, згідно із її заявою, переводиться на цю пенсію, то компетентна установа іншої Сторони продовжує виплачувати раніш призначений вид пенсії.
Стаття 19
Якщо законодавством однієї Сторони передбачено, що право на пенсію або її розмір залежить від кількості дітей, компетентна установа цієї Сторони також враховує дітей, що проживають на території другої Сторони.
Відшкодування шкоди в разі трудового каліцтва, професійного захворювання
Стаття 20
1. Якщо законодавство Сторони передбачає пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, то ці пенсії призначаються та виплачуються відповідно до законодавства тієї Сторони, де стався страховий випадок.
2. Відшкодування шкоди у випадку трудового каліцтва або професійного захворювання здійснює роботодавець або компетентна установа тієї Сторони, законодавство якої поширювалось на робітника в момент отримання трудового каліцтва або під час виконання ним останній раз трудової діяльності, що мало як наслідок виникнення професійного захворювання, незалежно від того, що воно вперше було виявлене на території другої Сторони, з урахуванням, при необхідності, положень пункту 3 цієї статті.
3. Якщо законодавство однієї Сторони ставить надання права на відшкодування шкоди у разі професійного захворювання в залежність від умов виконання протягом певного періоду діяльності, що може викликати таке захворювання, то компетентна установа цієї Сторони з метою сумування періодів, враховує в необхідних межах періоди, протягом яких така діяльність проводилась відповідно до законодавства другої Сторони.
Стаття 21
Якщо особа, що захворіла професійним захворюванням, отримує відшкодування шкоди, що сплачує роботодавець чи компетентна установа однієї Сторони, і в зв’язку з погіршенням стану здоров’я звертається за відшкодуванням шкоди до роботодавця чи до компетентної установи іншої Сторони, то застосовуються такі положення:
1) у випадку, якщо особа в період дії законодавства другої Сторони не займалася діяльністю, спроможною викликати або загострити це захворювання, роботодавець чи компетентна установа першої Сторони несе витрати по виплаті відшкодування шкоди з урахуванням загострення стану здоров’я відповідно до положень законодавства, яке застосовується;
2) у випадку, якщо особа займалась такою діяльністю в період дії законодавства іншої Сторони, роботодавець чи компетентна установа першої Сторони несе витрати по виплаті відшкодування шкоди, не враховуючи це загострення, відповідно до законодавства, яке має обов’язкову силу для цього работодавця або установи. Роботодавець чи компетентна установа другої Сторони призначає такій особі додаткове відшкодування шкоди, розмір якого дорівнює різниці між розміром відшкодування шкоди, який підлягає виплаті після загострення і розміром відшкодування шкоди, який підлягав би виплаті до загострення відповідно до положень законодавства, яке поширюється на цього роботодавця або компетентну установу, якщо це захворювання настало в період дії законодавства цієї Сторони.
Стаття 22
Роботодавець або компетентна установа однієї Сторони здійснює виплату відшкодування шкоди безпосередньо постраждалому, що проживає на території другої Сторони. Якщо відшкодування шкоди виплачується компетентною установою однієї Сторони, то виплата здійснюється через компетентну установу другої Сторони.
Допомоги сім’ям з дітьми
Стаття 23
Допомоги сім’ям з дітьми надаються відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої проживають діти.
Допомоги по безробіттю
Стаття 24
Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює набуття, зберігання або поновлення права на допомогу по безробіттю наявністю страхового (трудового) стажу, то компетентна установа, що застосовує це законодавство, з метою підсумовування стажу зараховує, по мірі необхідності, страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства другої Сторони за умови, що цей стаж не співпадає за часом.
Стаття 25
Допомога по безробіттю надається відповідно до законодавства та за рахунок коштів тієї Сторони, на території якої постійно проживає зацікавлена особа.
Допомога на поховання
Стаття 26
1. Право на допомогу на поховання визначається та його виплата здійснюється відповідно до законодавства кожної із Сторін.
2. У разі смерті особи, яка отримувала пенсію згідно із законодавством тільки однієї Сторони або згідно із законодавством обох Сторін, допомоги на поховання, передбачені пенсійним законодавством, призначає та виплачує та Сторона, яка здійснювала виплату пенсії.
Частина IV
Різні положення
Стаття 27
Компетентні органи управління Сторін:
1) двосторонніми угодами встановлюють порядок реалізації цього Договору;
2) надають взаємну адміністративну та правову допомогу по застосуванню та виконанню цього Договору, надають інформацію про зміни в законодавстві;
3) призначають компетентні установи, на які покладається обчислення та призначення пенсій та допомог відповідно до законодавства, що застосовується, та цього Договору, переказ коштів на їх виплату, здійснення взаємних розрахунків за виплаченими сумами.
Стаття 28
1. Заява особи на отримання пенсії відповідно до законодавства однієї Сторони вважається заявою на отримання відповідної пенсії відповідно до законодавства другої Сторони, за винятком випадків, коли заявник сам просить відкласти призначення пенсії відповідно до законодавства другої Сторони.
2. Заяви, прохання або скарги осіб, які повинні бути представлені у строки, що передбачені законодавством однієї Сторони, компетентній установі цієї Сторони, при дотриманні цих строків приймаються компетентною установою другої Сторони, на території якої проживає особа, що звертається за пенсією або допомогою, та негайно направляються до компетентної установи першої Сторони. Дата представлення заяви, прохання або скарги до компетентної установи другої Сторони рахується датою подання до компетентної установи першої Сторони для їх розгляду.
3. Документи, які на території однієї Сторони були видані та засвідчені гербовою печаткою в установленому порядку відповідними державними органами, будуть дійсними на території іншої Сторони без легалізації.
Стаття 29
Персональні дані особи використовуються тільки для цілей Договору. При цьому компетентна установа однієї Сторони, що надає згадані дані, та компетентна установа іншої Сторони, що приймає їх для використання, керуються приписами, що передбачені законодавством відповідної Сторони щодо конфіденційності персональних даних.
Стаття 30
1. Передбачені законодавством однієї Сторони медичні освідчення або переосвідчення особи, що проживають на території другої Сторони, на прохання компетентної установи, що застосовує це законодавство, проводяться компетентною установою за місцем проживання цієї особи. Взаєморозрахунки за надані послуги не проводяться.
2. У випадках, передбачених попереднім пунктом цієї статті, відносно оцінки ступеня та причини інвалідності, а також ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, рішення приймає медико-експертна установа тієї Сторони, на території якої знаходиться компетентна установа або роботодавець, до обов’язків якого входить виплата відповідної пенсії або відшкодування шкоди.
Стаття 31
1. Виплата пенсій, допомог та відшкодування шкоди відповідно до цього Договору здійснюється у валюті Сторони, на території якої проживає особа, що їх одержує.
2. Порядок виплати пенсій та допомог, а також передачі коштів відповідно до офіційного курсу валют, встановлених центральним банком, передбачається угодою між компетентними органами управління Сторін.
3. Витрати, пов’язані з переказом коштів для виплати пенсій та допомог особам, що проживають на території другої Сторони, здійснюються за рахунок коштів компетентної установи Сторін, які переказують ці кошти.
4. Витрати, пов’язані з виплатою пенсій та допомог, здійснюються за рахунок установи, яка проводить їх виплату.
Стаття 32
1. Питання, пов’язані із застосуванням цього Договору, вирішуються компетентними органами управління Сторін.
2. Розбіжності, що виникають між Сторонами щодо тлумачення положень цього Договору, вирішуються шляхом прямих переговорів та консультацій між Сторонами.
Частина V
Перехідні та заключні положення
Стаття 33
1. Пенсії, призначені до набрання чинності цим Договором, не переглядаються.
2. При виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 1 січня 1992 року, зобов’язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 1 січня 1992 року на території колишнього СРСР, зобов’язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії.
Стаття 34
З часу набрання чинності цим Договором припиняє чинність Угода між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка підписана 27 вересня 1994 року у Вільнюсі, однак права осіб, що набуті відповідно до цієї Угоди, зберігаються.
Стаття 35
1. Цей Договір укладається на невизначений термін.
2. Цей Договір набирає чинності з дати останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами усіх внутрішньодержавних процедур, які необхідні для набрання чинності Договором.
3. Сторони можуть вносити зміни і доповнення до цієї Угоди шляхом підписання Сторонами відповідних документів, які будуть невід’ємною частиною цього Договору і наберуть чинності у порядку, який передбачений для набрання чинності цим Договором.
4. Кожна із Сторін має право денонсувати цей Договір, письмово повідомивши про це по дипломатичних каналах іншу Сторону. Дія цього Договору припиняється через шість місяців з дня отримання іншою Стороною повідомлення про денонсацію. В разі денонсації цього Договору всі права, набуті згідно з його положеннями, зберігаються.
Вчинено в м. Вільнюсі 23 квітня 2001 року, у двох примірниках, кожний українською, литовською та російською мовами, при цьому усі тексти є автентичними. У разі розбіжностей щодо тлумачення та застосування положень цього Договору Сторони звертатимуться до тексту російською мовою.
За Україну За Литовську Республіку
