від 30 квітня 2002 р. № 06/2-4/123
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
У той же час необхідно враховувати, що відповідно до положень зазначеної ж статті, законодавством, колективним договором або угодою сторін можуть вводитись обмеження на роботу за сумісництвом.
Зазначені обмеження встановлені, зокрема, Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну (зокрема, для керівників державних підприємств, установ, організацій, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів та їхніх заступників та деяких інших категорій працівників (пункт 2 і 4 Положення); законами України «Про державну службу» (стаття 16), «Про прокуратуру» (стаття 46), «Про нотаріат» (стаття 4) та іншими законодавчими актами (для відповідних категорій працівників).
Відповідні обмеження на роботу за сумісництвом (зокрема, і на підприємствах недержавної форми власності) можуть бути введені колективним договором та угодою сторін (зокрема, і трудовим договором, оскільки трудовий договір — це і є угода між працівником і власником, тобто угода сторін щодо взаємних прав і обов’язків — на період дії відповідного трудового договору).
Начальник
Юридичного управління І. Тубелець
