від 21 грудня 2011 р. № 4207-VI
Верховна Рада України постановляє:
Ратифікувати Конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 14 листопада 2008 року в м. Кишиневі (додається), яка набирає чинності після закінчення 30 днів з дати отримання депозитарієм відповідних документів.
Президент України В. ЯНУКОВИЧ
КОНВЕНЦІЯ
про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав
Офіційний переклад.
Держави — учасниці Співдружності Незалежних Держав (далі Сторони),
прагнучи створити умови для забезпечення рівного ставлення стосовно трудящих-мігрантів, членів їхніх сімей та громадян приймаючої Сторони настільки, наскільки це регламентується її законодавством і міжнародними зобов’язаннями;
усвідомлюючи необхідність створення сприятливих умов для переміщення робочої сили територіями Сторін, ґрунтуючися на їхніх національних інтересах;
для цілей ефективного регулювання трудових міграційних потоків, досягнення відповідності їхніх обсягів, напрямів та складу інтересам соціально-економічного розвитку Сторін;
керуючися принципами взаєморозуміння, терпимості, поваги між представниками різних народів, виходячи з інтересів розвитку Співдружності Незалежних Держав, прихильності до Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, а також іншими обов’язковими для них основоположними документами Організації Об’єднаних Націй та Співдружності Незалежних Держав в галузі прав людини й захисту прав трудящих-мігрантів,
домовилися про таке:
Розділ I
Сфера застосування та визначення термінів
Стаття 1
Для цілей цієї Конвенції наведені нижче терміни мають такі значення:
«трудящий-мігрант» — особа, яка є громадянином однієї зі Сторін, а також особа без громадянства, яка постійно проживає на території однієї Сторони, законно знаходиться та на законній підставі займається оплачуваною трудовою діяльністю на території іншої Сторони, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає;
«прикордонний трудящий» — трудящий-мігрант, який працює на прикордонній території однієї Сторони та зберігає своє постійне місце проживання на прикордонній території іншої Сторони, куди він повертається щодня або, принаймні, не рідше одного разу на тиждень;
«сезонний трудящий» — трудящий-мігрант, робота якого за своїм характером пов’язана із сезонними умовами й виконується протягом певного періоду року;
«роботодавець (наймач)» — юридична або фізична особа, яка надає роботу трудящим-мігрантам на умовах і в порядку, передбачених законодавством приймаючої Сторони;
«член сім’ї трудящого-мігранта» — особа, що перебуває в шлюбі з трудящим-мігрантом, а також діти, які перебувають на її утриманні, та інші особи, які визнаються членами сім’ї відповідно до законодавства приймаючої Сторони;
«Сторона постійного проживання» — держава, на території якої трудящий-мігрант проживає постійно та з території якої в’їжджає на територію іншої Сторони для здійснення оплачуваної трудової діяльності;
«держава транзиту» — держава, через яку трудящий-мігрант проїжджає під час слідуванні до приймаючої Сторону або з приймаючої Сторони до Сторони постійного проживання;
«приймаюча Сторона» — держава, на території якої трудящий-мігрант здійснює оплачувану трудову діяльність;
«компетентні органи» — органи державної влади Сторін, до компетенції яких входять питання, пов’язані з виконанням цієї Конвенції;
«умови праці» — сукупність факторів трудового процесу та виробничого середовища, в якому здійснюється трудова діяльність людини, які здійснюють вплив на її здоров’я та працездатність у ході праці, а також установлені відповідно до законодавства приймаючої Сторони тривалість робочого часу й часу відпочинку, порядок надання оплачуваних відпусток, оплата праці та інші умови праці;
«охорона праці» — система забезпечення безпеки життя й здоров’я трудящих-мігрантів у ході трудової діяльності, яка включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи й засоби, установлені відповідно до законодавства приймаючої Сторони;
«цикл міграції» — період часу, який уключає виїзд зі Сторони постійного проживання, транзит, в’їзд до приймаючої Сторони, перебування та здійснення оплачуваної трудової діяльності в приймаючій Стороні, а також повернення до Сторони постійного проживання.
Стаття 2
Дія цієї Конвенції поширюється на всіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей, які знаходяться на території приймаючої Сторони на законних підставах, незалежно від статі, раси, мови, віросповідання або переконань, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, громадянства Сторін, віку, економічного, майнового, сімейного стану чи будь-якої іншої ознаки.
Ця Конвенція регулює відносини, що виникають протягом усього циклу міграції трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей.
Стаття 3
Дія цієї Конвенції не поширюється на:
осіб, відряджених Сторонами до міжнародних організацій або найнятих міжнародними організаціями, установами або якою-небудь зі Сторін для виконання поза її територією офіційних функцій, статус яких регулюється нормами міжнародного права або відповідними міжнародними договорами, учасницями яких є Сторони;
осіб, відряджених або найнятих однією зі Сторін для участі поза її територією в здійсненні програм розвитку або співробітництва, допуск і статус яких регулюються відповідними міжнародними договорами з приймаючою Стороною та які відповідно до цих міжнародних договорів не вважаються трудящими-мігрантами;
осіб, які, будучи громадянами однієї Сторони, виконують роботу на території іншої Сторони від імені та в інтересах організації, яка має філіали (представництва) на території цієї іншої Сторони;
осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено законодавством приймаючої Сторони та міжнародними договорами, учасницею яких вона є;
осіб, які клопочуть про надання їм статусу біженця або притулку на території приймаючої Сторони;
осіб, які отримали статус біженця або притулок на території приймаючої Сторони;
священнослужителів, які займаються релігійною діяльністю в офіційно зареєстрованих релігійних організаціях приймаючої Сторони;
моряків;
осіб, які приїжджають для цілей навчання;
осіб, акредитованих на території приймаючої Сторони як працівники представництв іноземних фірм або засобів масової інформації.
Стаття 4
1. Кожна зі Сторін відповідно до свого законодавства може встановлювати для трудящих-мігрантів обмеження стосовно:
категорій робіт за наймом, роду занять або діяльності в інтересах цієї Сторони;
доступу до оплачуваної трудової діяльності для цілей здійснення захисту національного ринку праці та забезпечення пріоритетного права своїх громадян на заняття вакантних місць.
2. Права трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей можуть підлягати обмеженням, передбаченим законодавством Сторін, в інтересах забезпечення національної безпеки, громадського порядку, здоров’я та моральності населення або для захисту прав і свобод інших осіб.
3. Сторона інформує депозитарій про прийняття передбачених цією статтею обмежень для трудящих-мігрантів протягом 45 днів з дати прийняття цих обмежень.
Розділ II
Основні права трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей
Стаття 5
Трудящі-мігранти й члени їхніх сімей мають право в’їзду на територію приймаючої Сторони, перебування, переміщення та виїзду в порядку, установленому її законодавством та (або) міжнародними договорами.
Стаття 6
1. Трудящі-мігранти користуються на території приймаючої Сторони правами, які відповідно до законодавства надаються громадянам цієї Сторони, на:
безпечні умови праці;
рівну винагороду за рівнозначну роботу, зокрема отримання доплат і компенсацій для осіб, які мають на них право;
користування житлом на платній основі;
соціальне забезпечення (соціальне страхування), крім пенсійного, відповідно до законодавства приймаючої Сторони;
обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань відповідно до законодавства приймаючої Сторони;
відшкодування шкоди, заподіяної життю й здоров’ю в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
доступ до іншої оплачуваної трудової діяльності у випадку її втрати з не залежних від трудящого-мігранта обставин, з урахуванням обмежень, передбачених статтею 4 цієї Конвенції.
2. Права трудящих-мігрантів, які стосуються здійснення ними трудової діяльності в приймаючій Стороні, регулюються законодавством і міжнародними договорами, учасницею яких є ця Сторона.
Стаття 7
1. Трудящі-мігранти й члени їхніх сімей відповідно до міжнародних договорів і законодавства приймаючої Сторони користуються такими основними правами:
на життя, свободу та особисту недоторканність;
на укладення шлюбу;
на рівність з громадянами приймаючої Сторони перед законом і судом;
на захист від незаконного втручання в особисте або сімейне життя;
на захист від незаконного зазіхання на недоторканність житла;
на захист таємниці особистого листування або інших форм зв’язку;
на захист честі, достоїнства та ділової репутації;
на захист приватної власності, яка належить на законних підставах;
на отримання освіти;
на доступ до культурного життя й участь у ньому;
на соціальне забезпечення (соціальне страхування), крім пенсійного;
на отримання безоплатної швидкої (невідкладної) медичної допомоги та іншої медичної допомоги на платній основі;
на реєстрацію народження дитини в приймаючій Стороні.
2. Сторони гарантують трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей реалізацію права на свободу слова, віросповідання, висловлення власної думки, створення асоціацій, громадських організацій та вступ до професійних спілок відповідно до законодавства приймаючої Сторони.
3. Кожний трудящий-мігрант і член його сім’ї має право на визнання його правосуб’єктності на території будь-якої зі Сторін відповідно до законодавства й міжнародних договорів цієї Сторони.
Стаття 8
Сторони не допускають випадків рабства, будь-якого іншого підневільного стану, примусової праці, катувань, жорстокого й такого, що принижує честь і достоїнство людини, ставлення або покарань стосовно трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей.
Стаття 9
Під час увозу та вивозу трудящими-мігрантами й членами їхніх сімей особистого майна, а також предметів, призначених для трудової діяльності, застосовуються міжнародні договори та законодавство приймаючої Сторони.
Стаття 10
Трудящі-мігранти мають право переказувати й перевозити з приймаючої Сторони кошти, отримані як оплата трудової діяльності відповідно до цієї Конвенції, у валюті приймаючої Сторони й в іноземній валюті відповідно до міжнародних договорів та її законодавства.
Стаття 11
Трудящі-мігранти й члени їхніх сімей мають право на безоплатне отримання від компетентних органів Сторін інформації, яка стосується:
порядку реалізації їхніх прав і свобод, які випливають із цієї Конвенції;
умов їхнього перебування та здійснення оплачуваної трудової діяльності, а також прав й обов’язків, які випливають із законодавства приймаючої Сторони або держави транзиту і їхніх міжнародних договорів.
Стаття 12
1. Трудящі-мігранти й члени їхніх сімей не можуть бути випроваджені, піддані депортації або реадмісії з приймаючої Сторони інакше, як на підставах, передбачених міжнародними договорами та законодавством цієї Сторони.
2. Сторони гарантують, що ніхто, крім компетентного органу, який діє при цьому на підставі та в порядку, передбаченому законодавством приймаючої Сторони, не може вилучити документів, які посвідчують особу, і документів, які дають право на в’їзд, перебування та (або) здійснення оплачуваної трудової діяльності трудящим-мігрантом і членами його сім’ї.
Вилучення зазначених документів, санкціоноване компетентними органами, здійснюється за умови видачі офіційного документа, який підтверджує таке вилучення. Не допускається знищення або псування паспорта або іншого документа, який посвідчує особу трудящого-мігранта й (або) членів його сім’ї, і документів, які дають право на в’їзд, перебування та (або) здійснення оплачуваної трудової діяльності трудящим-мігрантом і членами його сім’ї.
Стаття 13
1. Члени сімей трудящих-мігрантів (за винятком прикордонних і сезонних трудящих) користуються в приймаючій Стороні такими самими правами, як і її громадяни, на загальну освіту й додаткову професійну освіту.
Зміст понять «загальна освіта» й «додаткова професійна освіта» визначається законодавством приймаючої Сторони.
2. Сторони сприяють організації програм вивчення членами сімей трудящих-мігрантів мови приймаючої Сторони й не перешкоджають вивченню рідної мови.
Розділ III
Положення, які застосовуються до прикордонних і сезонних трудящих і членів їхніх сімей
Стаття 14
1. Прикордонні трудящі користуються правами, передбаченими цією Конвенцією, які можуть надаватись їм відповідно до перебування та здійснення оплачуваної трудової діяльності в приймаючій Стороні та з урахуванням обмежень, передбачених статтею 4 цієї Конвенції.
2. Питання спрощеного порядку працевлаштування та перетинання державного кордону для прикордонних трудящих вирішуються Сторонами на основі двосторонніх міжнародних договорів.
Стаття 15
1. Положення Конвенції поширюються на сезонних трудящих у період здійснення ними трудової діяльності з урахуванням обмежень, зазначених у статті 4 цієї Конвенції.
2. Питання спрощеного порядку працевлаштування сезонних трудящих вирішуються Сторонами на основі міжнародних договорів.
Розділ IV
Співробітництво із забезпечення прав трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей
Стаття 16
1. Сторони взаємодіють у сфері залучення трудящих-мігрантів і використання їхньої праці на територіях Сторін.
2. Приймаюча Сторона й Сторона постійного проживання вживають усіх можливих заходів з питань повернення трудящих-мігрантів після закінчення строку їхнього перебування та здійснення ними оплачуваної трудової діяльності в приймаючій Стороні, а також у разі порушення ними міграційного законодавства приймаючої Сторони, зокрема шляхом укладання угод про реадмісію.
3. Сторони вживають погоджених заходів з оформлення трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей документів, які містять біометричні дані, створення на їхній основі банків даних про трудящих-мігрантах, які виїжджають зі Сторони постійного проживання та здійснюють трудову діяльність у приймаючій Стороні, а також обміну інформацією про трудових мігрантів.
Стаття 17
Сторони співробітничають з питань медичного страхування трудящих-мігрантів.
Стаття 18
Приймаюча Сторона та Сторона постійного проживання можуть здійснювати співробітництво з питань професійної освіти трудящих-мігрантів на територіях обох Сторін з професій і спеціальностей, які є затребуваними на ринку праці приймаючої Сторони.
Стаття 19
Компетентні органи Сторін, щоб уникнути подвійного оподатковування, стосовно податків на доходи та майно трудящих-мігрантів керуються положеннями міжнародних договорів, учасницями яких є відповідні Сторони.
Стаття 20
Питання пенсійного забезпечення трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей регулюються законодавством Сторони постійного проживання та міжнародними договорами Сторін.
Стаття 21
Сторони своєчасно обмінюються інформацією про зміни в законодавстві в галузі праці, зайнятості населення й трудової міграції, правилах в’їзду, перебування, переміщення та виїзду, умовах життя й порядку здійснення оплачуваної трудової діяльності трудящими-мігрантами й стані національних ринків праці.
Стаття 22
У разі смерті трудящого-мігранта або члена його сім’ї компетентні органи Сторін:
інформують про факт смерті трудящого-мігранта або члена його сім’ї дипломатичне представництво або консульську установу Сторони постійного проживання, надають їм необхідні відомості стосовно факту смерті;
сприяють здійсненню роботодавцем (наймачем) перевезення тіла та особистого майна померлого трудящого-мігранта до Сторони постійного проживання, а також виконанню роботодавцем (наймачем) його фінансових зобов’язань стосовно померлого трудящого-мігранта й членів його сім’ї на умовах трудового договору.
Розділ V
Прикінцеві положення
Стаття 23
1. Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як обмеження або утиск основних прав і свобод людини, які визнаються й гарантуються законодавством відповідної Сторони та загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права.
2. Обмеження, установлені цією Конвенцією стосовно прав і свобод трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей, не повинні застосовуватися для інших цілей, крім тих, для яких їх передбачено.
Стаття 24
Сторони не пізніше, ніж у тримісячний строк з дати підписання цієї Конвенції, визначають компетентні органи, на які буде покладено її реалізацію, та інформують про це депозитарій.
У разі зміни компетентних органів Сторони негайно інформують про це депозитарій.
Стаття 25
Ця Конвенція не зачіпає прав і зобов’язань Сторін, які випливають з укладених ними інших міжнародних договорів.
Стаття 26
Питання про хід реалізації положень цієї Конвенції розглядаються на засіданнях Ради керівників міграційних органів держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав, а також Консультативної Ради з питань праці, міграції та соціального захисту населення держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Стаття 27
Спірні питання між Сторонами, пов’язані із застосуванням або тлумаченням цієї Конвенції, вирішуються шляхом консультацій і переговорів заінтересованих Сторін.
Стаття 28
Ця Конвенція набирає чинності після закінчення 30 днів з дати отримання депозитарієм третього повідомлення про виконання Сторонами, які її підписали, внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.
Для Сторін, які виконали внутрішньодержавні процедури пізніше, ця Конвенція набирає чинності після закінчення 30 днів з дати отримання депозитарієм відповідних документів.
Стаття 29
До цієї Конвенції можуть бути внесені зміни та доповнення за згодою Сторін, які оформлюються окремим протоколом, який набирає чинності в порядку, передбаченому статтею 28 цією Конвенції.
Стаття 30
Кожна Сторона може вийти із цієї Конвенції, надіславши письмове повідомлення про це депозитарієві не пізніше, ніж за 12 місяців до дати виходу, урегулювавши зобов’язання, що виникли під час дії цієї Конвенції.
Стаття 31
Ця Конвенція після набрання нею чинності відкрита для приєднання для будь-якої держави — учасниці СНД шляхом передачі депозитарієві документа про приєднання.
Для держави, яка приєднується, Конвенція набирає чинності після закінчення 30 днів з дати отримання депозитарієм документа про приєднання.
Стаття 32
Ця Конвенція діє протягом п’яти років з дати набрання чинності. Після закінчення цього строку ця Конвенція автоматично продовжується щоразу на черговий п’ятирічний період, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.
Учинено в місті Кишинів 14 листопада 2008 року в одному оригінальному примірнику російською мовою. Оригінальний примірник зберігається у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Конвенцію, її засвідчену копію.
За Азербайджанську Республіку За Республіку Молдова
(Підпис) —
За Республіку Білорусь За Російську Федерацію
(Підпис) (Підпис)
За Республіку Вірменія За Республіку Таджикистан
(Підпис) (Підпис)
За Грузію За Туркменістан
— —
За Республіку Казахстан За Республіку Узбекистан
(Підпис із застереженням) (Підпис)
За Киргизьку Республіку За Україну
(Підпис) (Підпис)
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН
до Конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав-учасниць СНД
Республіка Казахстан під час застосування положень абзацу 12 статті 7 та пункту 1 статті 13 цієї Конвенції керуватиметься вимогами національного законодавства.
Прем’єр-міністр
Республіки Казахстан (Підпис) К. Масімов
