ЗАКОН УКРАЇНИ
Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними
Закон введено в дію з дня опублікування - 7 березня 1995 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 15 лютого 1995 року № 63/95-ВР)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 8 липня 1999 року № 863-XIV,
від 3 квітня 2003 року № 662-IV,
від 11 липня 2003 року № 1130-IV,
від 22 грудня 2006 року № 530-V,
від 8 вересня 2011 року № 3712-VI,
від 13 квітня 2012 року № 4652-VI,
від 16 жовтня 2012 року № 5460-VI,
від 16 травня 2013 року № 245-VII,
від 4 липня 2013 року № 406-VII
(У тексті Закону слова "Міністерство охорони здоров’я України" в усіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5460-VI)
Цей Закон з урахуванням міжнародних зобов’язань визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із застосуванням цього Закону.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни, які застосовуються в цьому Законі
Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:
незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;
(абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 08.07.99 р. № 863-XIV,
у редакції Закону
України від 22.12.2006 р. № 530-V)
наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною;
(абзац третій статті 1 у редакції
Закону України від 22.12.2006 р. № 530-V)
особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія";
(абзац четвертий статті 1 у редакції
Закону України від 22.12.2006 р. № 530-V)
незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин - вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря;
зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами - умисне систематичне незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин;
медичний огляд - амбулаторний огляд особи з метою встановлення стану наркотичного сп’яніння;
медичне обстеження - обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу "наркоманія";
наркологічні заклади - заклади (відділення або кабінети), які у встановленому законом порядку подають наркологічну допомогу;
добровільне лікування - лікування наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника;
примусове лікування - лікування на підставі судового рішення хворого на наркоманію, який ухиляється від добровільного лікування або продовжує вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і порушує права інших осіб;
ухилення від медичного огляду, медичного обстеження або лікування - умисне невиконання розпорядження працівника органів внутрішніх справ щодо медичного огляду, а так само невиконання призначень та рекомендацій лікаря особою, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами;
тяжкий психічний стан чи психічний розлад - стан, що супроводжується затьмаренням свідомості, порушенням мислення, волі, емоцій, інтелекту або пам’яті, що перешкоджає сприйняттю особою навколишньої дійсності, свого стану або поведінки.
Стаття 2. Законодавство про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними
Законодавство про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними складається із Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", цього Закону та інших законодавчих актів.
(стаття 2 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 22.12.2006 р. № 530-V)
Стаття 3. Організація протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
(назва статті 3 у редакції Закону
України від 22.12.2006 р. № 530-V)
Протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах захисту державного кордону, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, та інші органи виконавчої влади в межах наданих їм законом повноважень.
(частина перша статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.04.2003 р. № 662-IV,
у редакції Закону
України від 22.12.2006 р. № 530-V,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 16.10.2012 р. № 5460-VI,
від 04.07.2013 р. № 406-VII)
Органи виконавчої влади, уповноважені законом на здійснення контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та вирішення завдань у сфері протидії їх незаконному обігу, у разі виявлення порушень порядку цього обігу застосовують у межах своєї компетенції відповідні заходи щодо усунення таких порушень, і в разі наявності в діях осіб ознак адміністративного чи кримінального правопорушення зобов’язані надіслати інформацію або подати матеріали до відповідних правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
(частина друга статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 22.12.2006 р. № 530-V,
від 16.05.2013 р. № 245-VII)
Координація діяльності у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється органами виконавчої влади, уповноваженими на вирішення завдань у сфері протидії їх незаконному обігу.
(статтю 3 доповнено частиною третьою згідно
із Законом України від 22.12.2006 р. № 530-V)
Розділ II
ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ
Стаття 4. Контрольована поставка
З метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України може використовуватися метод контрольованої поставки, тобто допуск під контролем і оперативним наглядом відповідних органів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Контрольована поставка може використовуватися також щодо незаконного перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах території України.
Підстави проведення контрольованої поставки визначаються Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України, Митним кодексом України. Порядок проведення контрольованої поставки визначається нормативним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції України.
(частина третя статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII)
(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 03.04.2003 р. № 662-IV,
у редакції Закону України
від 13.04.2012 р. № 4652-VI)
(зміни до статті 4, передбачені підпунктом 2 пункту 8 Закону України від 16.10.2012 р. № 5460-VI, внесені не будуть у зв’язку з викладенням цієї статті з 20.11.2012 р. у новій редакції Законом України від 13.04.2012 р. № 4652-VI)
Стаття 5. Оперативна закупка
Для одержання доказів злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, може бути проведена оперативна закупка - операція щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.
Підстави проведення оперативної закупки визначаються Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України. Порядок проведення оперативної закупки визначається нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, погодженим з Генеральною прокуратурою України.
(частина друга статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
(стаття 5 у редакції Закону
України від 13.04.2012 р. № 4652-VI)
Стаття 6. Конфіскація
Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що знаходяться в незаконному обігу, а також обладнання, яке використовується для їх незаконного виготовлення, підлягають конфіскації у встановленому законом порядку.
Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, використання яких в законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення підлягають знищенню в порядку, встановленому нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
(частина друга статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
Частину третю статті 6 виключено
(згідно із Законом України
від 13.04.2012 р. № 4652-VI)
Стаття 7. Запити правоохоронних органів про розміщення коштів, одержаних від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
На письмову вимогу державних органів (підрозділів), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, банки, органи доходів і зборів, а також кредитні, фінансові та інші установи, підприємства, організації (незалежно від форм власності) зобов’язані протягом трьох діб надіслати інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди юридичних осіб та громадян, відносно яких є оперативні та інші матеріали, що свідчать про їх причетність до незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів.
(частина перша статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII)
Зазначені в частині першій цієї статті установи, підприємства і організації протягом двадцяти діб зобов’язані повідомити відповідні правоохоронні органи про громадян, одноразові грошові вклади і перекази яких перевищують тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. Невиконання посадовими особами зазначених установ, підприємств і організацій цих вимог тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Стаття 8. Огляд транспортних засобів, вантажів і особистих речей громадян
Огляд транспортного засобу, вантажу, що в ньому знаходиться, особистих речей водія і пасажирів може бути здійснено посадовими особами органів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України на підставі заяв, повідомлень про правопорушення, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, або за наявності про це іншої достовірної інформації компетентних органів.
У разі виявлення речовин, які викликають підозру як такі, що належать до наркотичних, психотропних або прекурсорів і потребують подальшого дослідження, а також наявності у водія чи пасажирів ознак наркотичного сп’яніння транспорт і зазначені особи можуть бути доставлені в органи внутрішніх справ для з’ясування необхідних обставин.
У разі безпідставного огляду транспорту, вантажу, що в ньому знаходиться, водія і пасажирів, а також безпідставного доставлення зазначених осіб і транспорту в органи внутрішніх справ такі особи мають право на відшкодування в повному обсязі завданої їм матеріальної і моральної шкоди згідно з чинним законодавством.
Стаття 9. Зупинення та припинення діяльності закладів масового перебування громадян, у яких виявлені факти вживання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
У разі встановлення фактів систематичного або масового (трьома і більше особами) вживання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у закладах масового перебування громадян (ресторанах, кафе, барах, кінотеатрах, нічних клубах, дискотеках, гральних залах, розважальних комплексах тощо) та невжиття посадовими особами таких закладів заходів щодо запобігання вживанню чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів після офіційного попередження правоохоронними органами діяльність таких закладів за поданням правоохоронних органів зупиняється судом строком на три місяці, а у разі якщо впродовж року встановлено повторний факт вживання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, - строком на шість місяців.
Рішення про зупинення діяльності закладів масового перебування громадян приймається судом упродовж місяця з дня надходження подання правоохоронних органів. Протягом строку дії рішення суду про зупинення діяльності таких закладів за відповідною адресою забороняється діяльність будь-яких аналогічних закладів.
Якщо після закінчення строку дії зазначених заходів виявлено новий факт вживання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у закладах масового перебування громадян, діяльність таких закладів припиняється судом у встановленому законом порядку.
(стаття 9 у редакції Закону
України від 08.09.2011 р. № 3712-VI)
Стаття 10. Заходи протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин
Заходи протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин здійснюються відповідно до чинного законодавства.
Стаття 11. Здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі
Особи, яких було засуджено до позбавлення волі за один із злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, підлягають адміністративному нагляду у встановленому законодавством порядку.
Розділ III
ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ВЖИВАННЮ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ АБО ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН
Стаття 12. Виявлення осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини
Особа, відносно якої до закладів охорони здоров’я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Міністерства внутрішніх справ України надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп’яніння, підлягає медичному огляду.
(частина перша статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп’яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.
Встановлення наявності стану наркотичного сп’яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов’язки щодо проведення медичного огляду (обстеження), а діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією.
Порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, визначається спільним нормативно-правовим актом центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров’я, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України.
(частина четверта статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
Стаття 13. Медичний огляд та медичне обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами
Медичний огляд проводиться за направленням працівників органів Міністерства внутрішніх справ України, а медичне обстеження - за направленням лікаря-нарколога. Особа, яка ухиляється від медичного огляду чи медичного обстеження, підлягає приводу до наркологічного закладу органом внутрішніх справ.
Порядок проведення медичного огляду та медичного обстеження визначається спільним нормативно-правовим актом центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров’я, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України.
(частина друга статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
Ухилення осіб від медичного огляду або медичного обстеження тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Стаття 14. Добровільне лікування осіб, хворих на наркоманію
Якщо в результаті медичного огляду чи медичного обстеження встановлено, що особа, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами і відносно якої встановлено діагноз "наркоманія", потребує лікування, у тому числі в стаціонарних або амбулаторних умовах, лікар-нарколог зобов’язаний запропонувати такій особі пройти курс добровільного лікування і видати направлення до наркологічного закладу для такого лікування.
Невідкладні лікувальні заходи для усунення залежності особи від наркотичних засобів або психотропних речовин проводяться в режимі госпіталізації у визначеному для цього спеціалізованому медичному закладі.
У разі, коли зазначені заходи не є обов’язковими або залежність від наркотичних засобів чи психотропних речовин усунуто, така особа може бути переведена під нагляд наркологічного закладу для амбулаторного лікування.
Лікування залежності від наркотичних засобів або психотропних речовин здійснюється в лікувальному закладі незалежно від форми власності за наявності ліцензії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, на такий вид діяльності. Нагляд за лікуванням такої особи покладається на установи, визначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
(частина четверта статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
Особі, яка добровільно звернулася до наркологічного закладу для проходження курсу лікування, забезпечується, на її прохання, анонімність лікування. Відомості про таке лікування можуть бути надані лише правоохоронним органам у разі притягнення цієї особи до кримінальної або адміністративної відповідальності.
На період добровільного лікування хворому видається лікарняний лист, а після закінчення лікування, на його прохання, - довідка із зазначенням мети лікування.
Стаття 15. Відшкодування витрат на медичний огляд, медичне обстеження або лікування
Витрати на медичний огляд, медичне обстеження чи лікування в державних установах осіб, які зловживають наркотичними засобами, та хворих на наркоманію, проводяться за рахунок держави, а в разі потреби в додаткових медичних послугах - за рахунок особи, щодо якої проводиться медичне обстеження, медичний огляд або лікування.
Стаття 16. Примусове лікування осіб, хворих на наркоманію
Особа, яка визнана хворою на наркоманію, але ухиляється від добровільного лікування або продовжує після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря, і відносно якої у зв’язку з її небезпечною поведінкою до органів внутрішніх справ або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи, за рішенням суду може бути направлена на лікування від наркоманії до спеціалізованого лікувального закладу органів охорони здоров’я, а неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном до одного року. Спеціалізовані лікувальні і лікувально-виховні заклади для неповнолітніх визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Порядок лікування таких хворих та функціонування спеціалізованих закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
(частина перша статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
Не підлягають направленню на примусове лікування особи, які страждають на тяжкі психічні розлади або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає перебуванню в таких закладах, інваліди I та II груп, вагітні жінки і матері, що мають немовлят, а також чоловіки віком понад 60 років і жінки віком понад 55 років. До таких осіб застосовується лікування в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами внутрішніх справ у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров’я, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України.
(частина третя статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5460-VI)
Особи, щодо яких порушено клопотання про направлення на примусове лікування, в разі ухилення від з’явлення до суду підлягають приводу органом внутрішніх справ.
Стаття 17. Розгляд матеріалів у суді про направлення осіб на примусове лікування від наркоманії
Матеріали про направлення на примусове лікування осіб, хворих на наркоманію, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання особи або за місцем розташування органу, який подав такі матеріали.
Матеріали про направлення на примусове лікування від наркоманії підлягають розгляду суддею одноособово не пізніш як у двадцятиденний строк з моменту їх надходження до суду у відкритому судовому засіданні у присутності особи, щодо якої порушено таке клопотання, її законного представника, а за їх бажанням - і захисника.
Про час розгляду матеріалів суддя повідомляє прокурора, нез’явлення якого не перешкоджає розгляду матеріалів.
В судовому засіданні перевіряються обгрунтованість медичного висновку про необхідність направлення особи на примусове лікування від наркоманії та інші фактичні дані, що доводять чи спростовують потребу застосування до особи такого лікування.
В необхідних випадках до суду можуть бути запрошені члени (член) медичної комісії, які проводили медичне обстеження хворого на наркоманію і склали медичний висновок про необхідність направлення його на примусове лікування, а також особи, що порушили таке клопотання.
Після дослідження матеріалів, дачі пояснень запрошених осіб та заслухавши думку прокурора і думку захисника (в разі їх участі) суддя в нарадчій кімнаті виносить мотивовану постанову про направлення особи на примусове лікування від наркоманії чи про відмову в такому лікуванні, на яку може бути подано апеляцію до апеляційного суду.
(частина шоста статті 17 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 11.07.2003 р. № 1130-IV)
Постанова суду про направлення на примусове лікування від наркоманії виконується органами внутрішніх справ.
Стаття 18. Дострокове звільнення від примусового лікування від наркоманії
За постановою районного (міського) суду за місцем розташування спеціалізованого лікувального закладу особа, яка перебуває на примусовому лікуванні, на підставі подання спеціалізованого лікувального закладу і медичного висновку може бути достроково звільнена від нього або виписана з такого лікувального закладу в разі тяжкого захворювання, що перешкоджає подальшому її перебуванню в цій установі, або коли відпала необхідність у лікуванні від наркоманії.
Стаття 19. Продовження строку примусового лікування від наркоманії
У разі систематичного порушення особою, яка перебуває в спеціалізованому лікувальному закладі, режиму та курсу лікування від наркоманії, внаслідок чого заходи лікувального впливу не дали позитивних результатів, за поданням адміністрації лікувального закладу, погодженим з прокурором, і на підставі медичного висновку районний (міський) суд за місцем розташування лікувального закладу може продовжити цій особі строк перебування у ньому. При цьому загальний термін примусового лікування не може перевищувати дванадцяти місяців.
Зазначене подання розглядається судом не пізніш як у десятиденний строк з моменту його надходження до суду в присутності особи, щодо якої порушено клопотання про продовження строку перебування у закладі, і, за її бажанням, - захисника.
(частина друга статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 11.07.2003 р. № 1130-IV)
На постанову суду про продовження або про відмову в продовженні строку примусового лікування в спеціалізованому лікувальному закладі може бути подано апеляцію до апеляційного суду.
(частина третя статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 11.07.2003 р. № 1130-IV)
Особа, яка втекла із спеціалізованого лікувального закладу, а так само по дорозі до такого закладу, притягається до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Стаття 20. Збереження жилого приміщення за особами, хворими на наркоманію
За особами, які перебувають у спеціалізованих лікувальних закладах, зберігається право на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом усього часу перебування в них.
Стаття 21. Обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період примусового лікування
Постанова суду про направлення особи, хворої на наркоманію, на примусове лікування є підставою для звільнення її з роботи або припинення навчання у встановленому законодавством порядку.
Президент України Л. КУЧМА
м. Київ
15 лютого 1995 року
№ 62/95-ВР
