від 29 листопада 2017 р. № 5418/4/4.2-ЗВ-17
Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) розглянув <...> звернення <...> та повідомляє.
Законом України від 23.05.2017 p. № 2058-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій» внесені зміни до Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон), які набрали чинності з 27.09.2017 р.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 421 Закону передбачено, що роботодавець може отримати дозвіл за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:
1) п’ять мінімальних заробітних плат — іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України «Про освіту»;
2) десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників.
Вимоги до мінімальної заробітної плати не застосовуються у разі отримання дозволу на застосування праці осіб, що відносяться до особливих категорій іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, зазначених у частині другій статті 421 Закону. Зауважимо, до особливих категорій іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, зокрема, відносяться засновники та/або учасники, та/ або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні.
Водночас, відповідно до частини першої статті 422 Закону для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства роботодавець подає до територіального органу державної служби зайнятості серед інших документів також копію проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчену роботодавцем, а після укладання трудового договору (контракту) згідно з отриманим дозволом, відповідно до частини четвертої статті 422 Закону — засвідчену копію трудового договору (контракту) з відповідною оплатою праці іноземного працівника.
Разом з тим, до документів для продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 422 Закону, роботодавець до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, подає також документи згідно з переліком для отримання дозволу, якщо вони змінилися. Тобто подання засвідченої копії трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства з відповідною оплатою праці іноземного працівника є обов’язковим.
Таким чином, починаючи з 27.09.2017 р. норми частини третьої статті 421 Закону щодо розміру заробітної плати іноземного найманого працівника є обов’язковою умовою для отримання дозволу на застосування праці такого працівника та поширюються на роботодавців, які отримують дозвіл на застосування праці іноземця вперше, або після розірвання попереднього трудового договору (контракту) та укладання нового трудового договору (контракту) відповідно до отриманого дозволу, а також у разі продовження дії дозволу на застосування праці іноземного працівника.
Статтею 56 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Тобто при укладанні трудового договору з іноземцем або особою без громадянства, за умовами якого встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень, відповідно до статті 56 КЗпП України, оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку з урахуванням вимог частини третьої статті 421 Закону.
Обставини, у разі виникнення яких роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про внесення змін до дозволу, передбачені статтею 425 Закону. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 425 Закону роботодавець подає разом із заявою про внесення змін до дозволу проект трудового договору (контракту) в новій редакції або проект додаткової угоди про внесення змін до трудового договору (контракту) у разі зміни назви посади іноземця або особи без громадянства, переведення на іншу посаду в одного роботодавця у межах строку, на який видано дозвіл.
<...>
Директор І. Дегнера
