ДФС у Дніпропетровській області доводить до відома роботодавців, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП).
Відповідно до глави 52 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) — це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Тобто, за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи й оформляється актом приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і виплачується винагорода.
Тож якщо роботодавець укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, то такий платник враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, які перебувають із ним у трудових відносинах.
Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то роботодавець не враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах.
