<...>
Згідно зі статтею 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів на 1 годину.
У порядку, встановленому у колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня. Враховуючи те, що при п’ятиденному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи, норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів та вихідними днями у суботу та неділю.
Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком змінності.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
При підрахунку нормального числа робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання трудових обов’язків у зв’язку з відпусткою, виконанням державних або громадських обов’язків, тимчасовою непрацездатністю тощо (п. 12 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138).
Відповідно до зазначеного нормальна тривалість робочого часу визначається шляхом віднімання від норми тривалості робочого часу, розрахованої за графіком шестиденного (п’ятиденного) робочого тижня, в обліковому періоді часу, упродовж якого працівник перебував у відпустці, на лікарняному і т. д.
Враховуючи те, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, допомога по тимчасовій непрацездатності оплачується за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи), то при підрахунку нормального числа робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком роботи (змінності) припадають на час тимчасової непрацездатності працівника (у наведеному у листі випадку зміни по 12 годин).
У випадку коли працівник перебував у відпустці, при підрахунку нормального числа робочих годин облікового періоду виключаються дні за графіком 8-годинного робочого дня (п’ятиденного робочого тижня), оскільки відпустки надаються в календарних днях.
Слід також зазначити, що у разі якщо останній день відпустки або лікарняного припав на робочу зміну за графіком роботи працівника, то він повинен приступити до роботи у наступну зміну, яка припадає за графіком роботи або за скоригованим графіком роботи у зв’язку з його хворобою (відпусткою).
При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно із статтею 106 Кодексу Законів про працю України.
Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період.
Відповідно до зазначеного для визначення надурочних годин за обліковий період потрібно від фактично відпрацьованого працівником часу відняти нормальну тривалість робочого часу, яку повинен відпрацювати працівник.
Графіки роботи (змінності) при підсумованому обліку робочого часу повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП України).
Згідно зі статтею 106 КЗпП України робота в надурочний час повинна бути компенсована тільки в грошовій формі. Заміна надурочної роботи відгулом не допускається, навіть за погодженням з працівником. При почасовій оплаті праці робота у надурочний час оплачується у подвійному розмірі часової ставки. Якщо на відповідні роботи встановлена денна тарифна ставка чи місячний оклад, розмір почасової оплати за годину визначається виходячи з норми робочого часу за день чи місяць.
Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.
Директор Департаменту О. Товстенко
